Маринка Черемних - Зустріч минулого: помилка юності чи кохання?, Маринка Черемних

- Ти мене заводиш, Ніко- прохрипів я їй на вухо

- Я хочу просто зараз перевірити, чи ти справляєшся так само вміло пальцями лівої руки- светр дівчини відразу ж полетів з неї

- Яка ж ти таки...- язиком почав виводити візерунки на її грудях

- Яка?

- Нестерпно гарна та сексуальна

- Ти мені вже це говорив...- ледве видавила з себе вона, я приносив їй задоволення своїми рухами пальців в ній

- І готовий це казати вічно тобі, кожну секунду- внизу живота ставало дедалі важче. Я ще ніколи не хотів так сильно жінку, яка одним поглядом змушувала мене бути в бойовій готовності.

Тільки Вероніка була, є і буде цією дівчиною, тільки вона може це робити. Буквально за декілька хвилин ми вже лежали без одягу. Часу терпіти вже не було, тому я повільно, але з великою насолодою, відправив нас літати в хмарах. В наших очах зараз палало вогнище, яке було тільки між нами. Ніколи не було мені так добре, як зараз.

Ми лежали на дивані оголені та щасливі. П'янка, гарна та щаслива посмішка на обличчі моєї дівчинки сяяла, як діамант, якого знайшли під землею та який вперше побачив світло на цьому світі. Я гладив її спинку. Ніка лежала на мені та водила рукою по моєму волоссі

- Спонтанний секс мені неймовірно сподобався- промовила Ніка та підтягнулася ближче до моїх губ

- Частіше б- хитро посміхнувся та водив рукою по внутрішній частині бедра дівчини

- Я тобі казала, що ти нестерпний?

- Казала

- Ти ще виявляється і ненаситний- закотила очі вона

- Тільки для тебе, і тільки з тобою я такий- я поцілував її. Хвилин 20 ми ще насолоджувалися нашою близкістю, потім почали шукати одяг

- Де мій піджак?- ми так швидко роздягалися, що це капець. Все знайшов своє, а от піджака немає

- Я не знаю, може за диваном?- я глянув і таки знайшов його

- А мій светр?- тепер Ніка не могла знайти свій елемент одягу

- Тримай, там де і піджак був. Але...- я нахилився до її вуст,- тобі без нього гарніше

- Висоцький, віддай- я підняв праву руку догори зі светром, а Ніка намагалася його дістати

- Ну гаразд- вона посунула стілець та стала на нього, я відійшов на крок від неї,- ну Каріме, віддай

- За поцілунок

- Іди сюди- я охопив її руками,- я тебе зараз не поцілую, а придушу- і глибоко мене поцілувала. Я вже задумався над продовженням, тому стиснув у своїх руках її сідниці, дівчина видала стогін

- Досить, а то не зупинимося- Ніка одягнула светр, я зняв її за стільця та посадив на нього

- Тобі не буде нудно, доки я трішки попрацюю?- я сів у своє крісло та відкрив ноутбук

- А можна я біля тебе посиджу?- запитала Ніка

- Іди до мене- я відсунув інший стілець біля себе, дівчина сіла на нього і я почав працювати. Години пролетіли шалено, на вулиці вже почало темніти. Годинник показував 17:00. Я закрив ноутбук та помітив на собі зацікавлений погляд Ніки

- Ти такий серйозний за роботою, дуже гарний. І за що мені такий привабливий чоловік дістався?- я посадив її собі на коліна

- Ти теж дуже гарна за роботою, зібрана така- я стишив голос і продовжив:- Не схожа на ту, котра декілька годин тому спокушала мене та видавала стогони піді мною

- Ти теж не схожий на стриманого чоловіка, який нещодавно довів мені, що з пальцями лівої руки ти справляєшся дуже вміло- тихо сказала Ніка та посміхнулася. Я поцілував її.

Ми забрали свій верхній одяг, я замкнув кабінет і ми поїхали ліфтом. Вулиця зустріла нас гарним заходом сонця різних кольорів: від рожевого та фіолетового до помаранчевого та жовтого. Ніка витягла з кишені свій телефон та почала фотографувати. Я вирішив скористатися моментом, дістав свій телефон та сфотографував її

- Ну Каріме, видали, будь ласка- я вже поставив на робочий стіл її фото

- Ти тепер будеш зі мною завжди- і також на заставку, коли вона буде мені телефонувати.

Я знову поцілував її. Я не можу насолодитися нею, і здається, що ніколи не зможу. Ми втратили стільки часу, тепер потрібно надоложувати всі наші миті разом. Ще 15 хвилин ми проводжали захід сонця обійнявшись. Потім я відкрив двері машини Ніці, завів двигун та ми поїхали додому до мене. З самого ранку хочу сказати дівчині про деяке своє рішення. Чи дасть вона позитивну відповідь? Впевнений, що так, але все рівно хвилювався

- Ніко, я хочу тобі запропонувати переїхати до мене, щоб ми більше ніколи не розлучалися і завжди були разом. Ти згодна?- я зі страхом чекав позитивної відповіді

- Ні, не згодна- я дав по гальмах

- Тобто?- дівчина відчепила пасок безпеки та притулилася до мене

- Не згодна, бо в твоїй квартирі немає моїх речей. А ось коли ми зараз поїдемо до мене і я їх зберу, то звісно я згодна. Дурненький, на тобі ж лиця немає. Я ж пожартувала. Звісно, що я згодна- винуватим поглядом вона зазирнула у мої очі

- Ну і жарти у тебе, ти дивись, мені вже не 23, як було колись, а 28, можна і інфаркт отримати- я стиснув однією рукою її талію

- Я тебе вилікую

- Ммм, мені цікаві твої методи лікування, можемо розпочати просто зараз- сказав я двозначно

- Нє, в машині незручно буде. Диван кращий- ледь доторкнулася до моїх вуст своїми та погладила по щоці,- поїхали до мене, адресу точно знаєш

- Поїхали- я рушив з місця та повернув направо. Проїхали ще 5 км і вже були на місці. Великий житловий комплекс чимось був схожий на мій. Ми швидко зайшли до під'їзду та поїхали ліфтом на 9 поверх. Дівчина відімкнула квартиру ключем та зайшла

- Заходь, роззувайся, я побігла збирати валізу, спальню знайдеш мою- Ніка зникла з мого поля зору. Я оглянув квартиру: зроблена в світлих та темних тонах. Спільна вітальня та кухня, два панорамних вікна середнього розміру, темно-зелена кухня, 5 шухляд, плита, холодильник, все майже, як у мене.

Велика ванна кімната у сіро-золотих тонах гарно поєднувалася з білою ванною та раковиною. У шухляді були всі гігієнічні засоби Вероніки. Хм, я вирішив допомогти дівчині та згріб все з полиць. З повними руками я пішов до її спальні.