Маринка Черемних - Зустріч минулого: помилка юності чи кохання?, Маринка Черемних

8 розділ. Карім

Після шаленої ночі з моєю найкращою дівчинкою, я вирішив показати їй, де я працюю. По дорозі до офісу написав Максу, що він сьогодні вихідний, адже ми працюємо без вихідних і за 2 місяці нехай відпочине від техніки. Я припаркував автомобіль, відкрив двері Ніці і ми пішли в 20-поверхову будівлю

- Ніко- я розвернув дівчину до себе,- тільки завдяки тобі цей офіс зараз працює, я ніколи не забуду, що ти зробила для цього, я тобі життя винен

- Каріме, ти чудово знаєш, чому і для чого я це зробила, нічого ти мені не винен- я поцілував її. Байдуже, що хтось на нас дивиться з вікон, для мене не існує нікого, окрім неї. Ми зайшли до офісу. Секретаря попросив, щоб нас ніхто не турбував

- Каріме Володимировичу, Вас там вже чекають- сказала моя секретарка. Ніка здивовано глянула на мене

- Хто?

- Якась незрозуміла для мене особа. Представилася Вашою родичкою і наполягала, щоб краще я їй сказала, де знаходиться Ваш кабінет. Вибачте мені, я б ніколи не...- дівчина сама не зрозуміла хто була та особа і була в паніці

- Все нормально, не хвилюйся, дякую велике. І випий заспокійливе, ти вся на нервах- я взяв Ніку за руку та трішки стиснув. Ми зайшли до ліфту, я натиснув на 20-тий поверх та він рушив з місця

- Аж самій цікаво, хто там- Ніка склала руки на грудях та відвела погляд

- Кохана...- я притиснув її до стіни ліфту та заглянув в її очі,- якщо ти гадаєш, що це якась моя коханка, спішу тебе запевнити- нікого в мене не було ні до нашої зустрічі 5 років тому, ні після неї. Зрозуміла? Я кохаю тільки тебе і так буде завжди- вона помітно розслабилася, коли я під светром торкнувся її грудей та почав масажувати їх через бюстгальтер

- Якщо ти не закінчиш, я буду змушена натиснути кнопку- її ручки почали гладити мій торс

- Натискай- впевнено сказав я та припав губами до її вуст. Стогін дівични у мої губи став вирішальним моментом, я швидко підхопив її під сідниці та втиснув в себе. Чортовий ліфт, зупинився. Поспіхом поправив свій костюм, дівчина волосся та светр. Я повів за руку Ніку до свого кабінету. Біля кабінету стояла невідома... таки відома мені особистість. Що вона тут забула?

- Що ти тут забула?!- стальним тоном сказав я та сильніше стиснув долоню Ніки

- І тобі привіт, коханий- я витріщив на неї очі та відчув, як Ніка відпустила мою руку. Тільки не зараз, ні! Я поглянув на неї і в її очах трішки з'явилися сльози

- Я тобі ніякий не коханий, ніколи ним не був і не стану!- Дарина хоче вивести мене з себе. Це донька маминої подруги, з самого дитинства чіпляється до мене, як реп'ях до одягу. Між нами ніколи нічого не було, абсолютно, і бути не може

- Ну чому ж, може станеш. Ти що, не знаєш, що моя мама має на меті об'єднати твою і свою компанію, а тоді одружити нас? Це буде справжній шлюб- вона підійшла до мене та хотіла доторкнутися. Я вже хотів схопити її за руку, але рука моєї дівчини вже перехопила її

- Ти що навіжена?! Відпусти, боляче. Ти взагалі хто така?!- кричала Дарина, Ніка ще більше стиснула її руку

- Я хто? Я його дівчина! А ось ти хто, дорогенька?! Ти помилилася будівлею, в такому вигляді тобі тільки до ескорту й дорога. Ще хоч один раз сюди сунешся, тобі не посолодиться!- дзвінкий ляпас по щоці Дарини ехом рознісся по коридору. Ніка відійшла від нас та побігла в сторону ліфта

- Ніко!- крикнув я та побіг за нею. Схопив за руку та розвернув до себе, закутуючи в обійми. Вона щось нерозбірливе бурчала мені в груди, але потім таки обійняла за спину. Повз нас до ліфту зайшла Дарина з червоним слідом на лівій щоці та поїхала до низу

- Каріме- грізним тоном почала говорити Ніка,- а якби я все не так сприйняла? Якби вона не почала говорити в моїй присутності про їхній задум? Я б ні на хвилину не залишилася біля тебе- вона підняла на мене свої блакитні очі

- Я ж тобі говорив, що нікого в мене не було- нагадав їй ще раз я

- Говорив, я знаю, але щоб ти тоді робив, якби я повірила в її гидкі слова?- трішки вже спокійнішим тоном запитала дівчина 

- Я б без роздумів побіг би за тобою, де б ти не була, я тебе знайду скрізь, а вже потім ми б з тобою разом придушили оту зміюку- Ніка засміялася та повністю розтанула в моїх обіймах

- Треба було ще їй трішки волосся вирвати, я так ненавиджу рудих- тут вже сміявся я

- Я теж. Моя рідненька, як я тебе кохаю- ніжність в її очах говорила мені, що вона відчуває те саме до мене та повністю довіряє мені

- Я тебе теж, але щоб більше ніяких секретів- пригрозила мені вказівним пальчиком

- Пффф, так це й не секрет, я тільки що сам про це дізнався- здивуванню на її обличчі не було меж

- В них вся така сімейка?

- Яка?

- Якась притрушена- ми разом засміялися

- Так, але це неважливо. Ходімо до мого кабінету- я коротко поцілував її та повів до кабінету. Відкрив двері ключем та пропустив її всередину першою

- Вау, тут так світло, просторо- винесла свій вердикт дівчина, коли вже оглянула кабінет. Сіла у моє робоче крісло

- Дуже зручне- розкрила першу папку, яка була на столі та почала переглядати документи,- я ж повинна знати, які тут дати відправлення товару. Та ти що, навіть з моїми співпадають

- Ну звісно, ми ж повинні якось трішки співпрацювати з тобою- я став збоку, відкинув з шиї її довге чорне волосся назад та побачив наслідки бурної ночі. Я посміхнувся та почав цілувати її шию. Краєм ока побачив, що документи її вже не цікавили, бо вона їх випустила з рук, а шию зручніше підставила мені

- Подобається?- мовчить. Її дихання було ледве чути, значить подобається. Різко Ніка розвернулася на кріслі, відволікаючи мене від заняття. Підвелася та охопила мою шию руками, дряпаючи нігтями

- Диван зручний?

- Давай перевіримо- я підхопив її на руки, зробив 5 кроків та поклав на диван.- Ну що?

- В тебе набагато кращий- ну ні, так не піде, завела, а тепер хоче обламати. Я хитро посміхнувся та пішов замкнув двері. Потім я закинув її руку за голову та переплів наші пальці

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍