Анна Нікош - Центр мого всесвіту., Анна Нікош

Поки Стас рятував людям життя , Поля все придумувала нові ідеї тематичних вечірок , організовувала і влаштовувала їх , а  нещасну Вікторію життя било по всіх фронтах. 
На роботі старша медсестра не давала їй продихнути , постійно сварила і навантажувала роботою. В особистому житті не клеїлося геть зовсім… ще й цей Андрій  , з яким вона звʼязалася на свою голову , тримав її в постійній напрузі . 

Він починав їй подобатись і в сексі цілком влаштовував , але його кримінальне минуле і брутальні замашки , що не мали меж , були дуже вагомою причиною задуматися чи воно їй потрібно взагалі. 

Іноді ночами не давало спати відчуття незакритого гештальту . Раніше вона завжди домагалася свого , а з цим клятим Стасом з його Поленькою щось пішло не так. 
Їй теж хотілось бути коханою і щасливою. Просто Віка  не розуміла , що для цього треба будувати власні відносини , а не влізти в чужі. 
Так як нічого не могла поки вдіяти , щоб кардинально змінити ситуацію на свою користь , Вікторія вирішила ще почекати. Так би мовити , плисти за течією. А там видно буде , час покаже. 
Вона продовжувала готувати вечері і займатися сексом з Андрієм. На роботі ж дівчина ловила кожне слово молодого хірурга і потайки нюхала його одяг , що висів в шафі і пахнув надзвичайно привабливо. Маючи вільну хвилину , постійно відстежувала соціальні мережі Поліни , особисту і робочу сторінку. Жила не своїм , а чужим життям.  Сходила з розуму. 

А Андрію вона дійсно подобалась. Він намагався приборкати свій непростий характер і , як міг удосконалював свої не найкращі манери . Влаштувався на роботу в СТО , бо мав клепки в голові і  золоті руки , непогано розбирався в автомобілях. Заробляв поки не багато , проте сьогодні планував порадувати Вікторію новими сережками. 
Прийшовши до дівчини , як завжди о восьмій , подзвонив у двері .

День у Вікторії видався не дуже , ніби чаклуна послала нахер, а Андрій потрапив під гарячу руку. 
 

— Привіт , Андрію , проходь , - невдоволено сказала дівчина, одразу нападаючи . - І скажи  мені , будь ласка , скільки це все ще продовжуватиметься ? Скільки вечерь і спільних ночей я ще тобі винна ? Коли це все скінчиться ? 
 

Хлопець мовчки переступив поріг , витягнув з кармана коробочку з ювелірною прикрасою , поклав її на комод біля вхідних дверей . Він лише мить пильно подивився їй в очі і відповів , що вона більше нічого йому не винна. Розвернувся і пішов назавжди , закривши за собою двері. 
 

Ошелешена Вікторія стояла , як прибита. Наче рибка хватала повітря . Сповзаючи до долу , спіймала себе на думці, що може це і був її шанс на щастя? А вона його відкинула , як не потрібний. 
Ідіотка.