Євгеній Шульженко - Тетаавва. Серце дракона, Євгеній Шульженко

​- Так треба – тихо сказав він, але якась сила змусила не перечити, - тепер закривай очі і подумай про щось. А я спробую прочитати твої думки.

​Все що відбувалось, було настільки смішним, що стіна від емоцій почала тремтіти. Ще трохи, вона просто розлетиться, а Кіра цьому не хотіла заважати. Саме зараз, стоячи в темноті, тримаючи теплі руки, вона відчувала спокій. «То спокій там, де є емоції чи там де їх немає?» - з’явилось питання, що збило з пантелику.

​Несподівано, перед очима промайнув Льоша, що лежав на ліжку, весь зелений, з золотими жилами. Вона хотіла відскочити, але щось спинило її. З темряви виник ще один спогад – вони разом йдуть та сміються. Потім ще один, ще один. Вона відчула, що тепер не стіна тремтить а вона сама. В кімнаті не було холодно, але мурахи пробігли руками та ногами. «Можливо ти моя істинна? - згадала відповідь Льоши вчора, - що це значить?»

​Але згадавши, що потрібно про щось подумати, почала нервово підбирати якусь дію. Згадала свою роботу, свій обов’язок. Зосередилась. «Ні, не це!» - злякалась, що буде соромно. Вона не робот. Інше! Треба, щось складніше, те що не можливо просто так вгадати. Щось з минулого тим більше, коли цього знайденого не було.

​Раптом, все думки обірвались, всі хвилювання зникли, хоч вони і були зараз в темряві – просто зникли, розтанули, розлетілись. Льоша лагідно, ледь торкаючись, поцілував її. Зупинився, чекаючи реакції. «Не зупиняйся!» - крикнула дівчина в думках, але не наважилась сказати це вголос.

​Пройшла ще секунда, очікування стало нестерпним.Вона відчувала його теплий подих, калатання його серця. Відчула, як її груди здіймаються, аби втягнути більше повітря, відчути знайдено ще краще.

​- Чому ти зупинився? – спитала пошепки?

​- Я вгадав? - так само тихо спитав Льоша.

​- Яке це має значення? – питанням на питання відповіла, хоча сама не могла навіть згадати, на чому зупинились, - продовжуй вгадувати.

​Відчула його губи, що ледь торкнулись її. Не втримавшись, потягнулась вперед. Льоша відпустив руки та обійняв Кіру прижавши до себе. Потонула в поцілунку. Потонула в емоціях, що хлинули на неї через розбиту стіну. Весь світ навколо зник. Лише вона, він та їх пристрасні поцілунки.