astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

Помістивши її розкішне оголене тіло усередину медісек-камери, він повернувся до столика і узяв з нього бадуляр.

- Що ти будеш робити з ним? – запитала Пона.

- Поверну його на місце, - коротко відповів царевич, після чого крізь отвір просунув руку з каменем до резервуару, а потім притиснув його до чола королеви. Той відразу ж потрапив у потрібне заглиблення. – Сподіваюся, що вона виживе, адже часу було втрачено багато…

Потім Закеріас Семакі зачинив резервуар медісек-камери і активував її. Наступної миті усередині резервуару з’явилися маніпулятори і почали приєднувати майже бездиханне тіло до більш досконалої системи життєзабезпечення та з допомогою численних трубок з голками на кінці впорскувати у нього необхідні ліки та стимулятори.

Якусь мить Закеріас і Пона мовчки спостерігали за перебігом процесу відновлення. Як тільки царевич впевнився у тому, що королева жива і усе відбувається нормально, то зітхнув з полегшенням, а потім почав знімати з себе захисний скафандр. Коли ж Пона помітила на його тілі рани, які вже почали загоюватися, то запитала:

- Хто це тебе ТАК?

- Агресивні мешканці планети Трімолайя, - відповів царевич, нарешті звільнившись від скафандра. Рани, які Пона помітила на його стрункому та мускулистому оголеному тілі були доволі глибокі, але не кровоточили. Їй здалося це дивним, тому вона з цікавістю продовжувала витріщатися на них.

- Чого вирячилась? – спокійно запитав царевич.

- Але як таке можливо?! Вони ж доволі глибокі, відкриті і без пов’язки…

- Ну, «Біолайферон»* іноді творить справжні дива, а на те, щоб краще подбати про себе у мене не було часу. Та й втратив я доволі багато крові… Чорт, у голові і досі трохи паморочиться… Але не хвилюйся, скоро це мине.

- Якщо тобі зле, то ходімо до медпункту або ж я покличу лікаря сюди… - Пона вже була готова рушити з місця.

Закеріас Семакі помітив це і різко промовив:

- Ану стій!

- Але чому?! Іще бракувало, щоб ти тут ноги простягнув…

- Не хвилюйся, не простягну. Не дочекаєшся.

- А краще було б, щоб таки простягнув. Тоді я змогла б спокійно забратися звідсіля, - пробурмотіла Пона і невдоволено скривилася.

- Без грошей ти нікуди звідси не заберешся. Тож, доведеться іще потерпіти якийсь час та довести справу до кінця. А ще, я думаю, що ти будеш рада зустрітися з батьком. Скоро він буде тут. А до цього часу я хочу трохи перепочити і привести себе до ладу. Не можу ж я зустріти його, будучи у такому жахливому вигляді, - промовив Закеріас Семакі і тицьнув вказівними пальцями обох рук у власний, вкритий ранами, оголений торс.

- І правду казав тато про те, що ти – безсоромний. Ходиш тут зовсім голий…

- Тоді, запропонуй мені якийсь одяг, - промовив царевич, лягаючи на невелику кушетку, яка стояла біля стіни. – І зачини двері.

Презирливо скрививши губи, Пона зняла з себе шубку і кинула її царевичу. Той спритно зловив її і хитро посміхнувся. Потім білявка зачинила двері і промовила:

- І, все ж таки, я покличу сюди лікаря.

- Не смій цього робити. Поки-що ніхто не повинен знати про моє повернення та й королева Тамаріс не зрадіє зайвій увазі та своєму новому місцю перебування, після того як прийде до тями. За кілька годин ми обоє відновимося, а ти зараз краще йди спати.

- Що?! Та як я після ТАКОГО зможу заснути?!

- Невже це проблема якась? Випий пігулку снодійного і наче немовля спатимеш спокійно до самого ранку, - спокійно промовив царевич, накриваючись пухнастою шубкою.

- Ні, твоя Високість, я піду звідсіля лише після того, як ти поясниш мені, що сталося. А ще, я хочу знати, чому ти не забрав у мене камінь королеви відразу ж після того, як помітив його на мені? – уїдливо вишкірилася білявка.

- Ну, гаразд. Бачу, що ти не відчепишся від мене. Але обіцяй, що не патякатимеш, після того, як дізнаєшся про усе.

- Гаразд.

Після того, як білявка нарешті замовкла і з цікавістю витріщилася на нього, Закеріас Семакі вирішив розпочати свою розповідь:

- Розумієш, коли я побачив камінь королеви на твоїй шиї, то відразу ж збагнув те, що він – справжній, а не якась там підробка, оскільки бадуляри – це представники однієї з

_____________________________________________________________________________

«Біолайферон»* - медичний препарат, сильний енергетичний біостимулятор (фантастичне).

кристалічних форм життя. Спершу я відчув його енергетику, а коли висмикнув ланцюг з горловини твоєї блузи і побачив бадуляр на власні очі, то переконався у цьому остаточно. Звісно, він був крадений, але я сумнівався у тому, що саме тобою. У новинах неодноразово розповідали про хід розслідування крадіжки і, зрештою, я зрозумів, що камінь потрапив до тебе випадково. Про це свідчило те, що ти носила його на собі як звичайну прикрасу, справжні походження та цінність якої були невідомі тобі. Ймовірно, ти цілком випадково поцупила її у місці зберігання, а справжні крадії запізно спохватилися, тому що не відразу помітили її зникнення. Потім вони намагалися знайти тебе і схопити, але, ймовірно, втратили твій слід. Я зробив такий висновок, тому що ти без перешкод змогла дістатись сюди. Зрозумівши усю цю «історію» з каменем королеви, я вирішив, що найбезпечнішим місцем для тебе та реліквії з планети Трімолайя може стати Луна-202 на той час, поки я рятуватиму від вірної загибелі її володарку. Вважай, що утримання тебе на цьому планетоїді – це запорука надійної безпеки для вас обох. Якби я відпустив тебе на усі чотири сторони, як ти того хотіла після скандалу з Мамуною, то справжні викрадачі швидко знайшли б тебе, забрали камінь, а потім убили. Оскільки, королева Тамаріс – моя стара добра подруга, то я не міг дати їй загинути у страшних муках, у той час, коли її колись вірні васали, як тільки дізнались про крадіжку її бадуляра-реліквії, відразу ж повстали проти неї. Після того, як королева Тамаріс остаточно злягла, на планеті Трімолайя розпочалася боротьба за владу між кількома впливовими аристократичними династіями. Також її багатостраждальне тіло, яке поступово покидало життя, переходило з одних рук до інших, з метою володіння ним, наче цінним трофеєм, а з надр планети жерці вже готові були дістати новий бадуляр до ініціації нового правителя, який ось-ось мав з’явитися на світ з утроби однієї з дружин того васала-зрадника, який зможе перемогти у кривавій боротьбі за владу. Отже, ним могла бути дитина, батько якої володів тілом колишнього правителя. На жаль, священну пару було розірвано, тому до фізичної загибелі у Її Величності залишалося небагато часу. Тож, я вирішив зробити усе можливе, щоб вона вижила. Тому насправді я відбув з Луни-202 не на чергові гастролі, як багато хто думав, а на планету Трімолайя. Оскільки я володію надможливостями, то мені неважко було знайти її, але набагато важче було вирвати її майже бездиханне тіло з рук одного з її колишніх підданих. Його підлеглі виявилися добре вимуштруваними воїнами і під час сутички добряче пошматували мене. Довелося отруїти їх усіх сильнодіючим нервово-паралітичним газом, скинувши кілька мікро-бомб у маєтку. Лише у такий спосіб я зміг вибратися з нього разом з королевою, яку зберігали у капсулі життєзабезпечення. До аеропорту я теж пробивався з боєм, але остаточно втекти з планети мені допомогли усе іще вірні піддані королеви, яких, на жаль, залишилося небагато. Стрімкий переліт крізь один з космічних порталів, яким зазвичай користуються лише негумани* - важке випробування не лише для здорових людини чи гуманоїда, але королева Тамаріс його витримала і я дуже радий цьому. Судячи з того, що зараз відбувається з нею у медісек-камері, я остаточно переконався у тому, що тепер вона знаходиться у безпеці і її життю більше нічого не загрожує. Оскільки, її симбіот тепер поєднаний з нею, то скоро вона прийде до тями.