astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

Частина 11. Дари вогнеокої королеви.

Частина 11. Дари вогнеокої королеви.

За лічені секунди Пона опинилася поряд з високою постаттю у захисному сірому комбінезоні і щосили замахнулася кеглею, цілячись їй у голову. Вона била не вагаючись, але раптом загадковий «прибулець» відхилився у бік і білявка з міцно затиснутою у руках кеглею впала додолу поряд із ним. Розтягнувшись на добре втрамбованому снігу, вона відчула біль, але при цьому у неї вистачило сили повернутися, щоб глянути небезпеці у вічі.

- Хто ти, у біса, такий?! І що це за куб-контейнер?! – крикнула Пона і різко схопилася на ноги. Спочатку вона подумала, що незнайомець нападе на неї, але коли побачила, що той спокійно стоїть на місці і продовжує тримати у руках інший контейнер, то зовсім розгубилася.

Якусь мить він спостерігав за нею, а потім різко стягнув капюшон з голови, а слідом за ним і балаклаву. Коли ж білявка побачила його обличчя, то від подиву у неї очі ледь на чоло не вилізли. У темряві зловісно світилися його незвичайні зелені очі.

Дивлячись у них, вона тихо витиснула з себе:

- Невже так важко було попередити про своє повернення?

- Помпонія, як бачиш, я зараз трохи зайнятий, тому не час запитувати мене про усілякі дурниці. Тож, краще піднімай свою дупу і допоможи мені.

- Чим тобі допомогти? – запитала Пона, продовжуючи розгублено витріщатися то на Закеріаса Семакі, то на його контейнер.

- Припини ідіоткою прикидатися. Бери «капсулу» за інший бік і ходімо нарешті звідси, - промовив царевич.

Недовго думаючи, Пона встала, кинула на сніг свою імпровізовану «зброю», а потім вхопилася руками за інший кінець доволі важкого контейнера і рушила разом з Закеріасом до офісної споруди. Червоні вогники на його поверхні і досі миготіли, що іще більше привертало її цікавість до його вмісту. Вона мовчки продовжувала йти коридором та коли Закеріас Семакі зупинився біля дверей невідомої кімнати, не стрималася і запитала його:

- Що у «капсулі»?

- Зараз побачиш, - спокійно відповів він, витягаючи однією рукою з потаємної кишені свого захисного комбінезона блискучу пластинку та прикладаючи її до поверхні електронного замка.

Наступної миті двері відчинилися і усередині невеликої кімнати спалахнуло світло. Потім Закеріас потягнув контейнер до кімнати, посеред якої знаходився велетенський прозорий резервуар новітньої медісек-камери. Вона займала більшу частину простору кімнати. Зазвичай, люди такими не користувалися, оскільки ті були призначені для діагностики тіл гуманоїдів та їх лікування.

Глянувши з жахом спочатку на Закеріаса Семакі, а потім на «капсулу» життєзабезпечення, вона запитала:

- Хто там?

- Принеси мені бадуляр, - раптом скомандував царевич, ігноруючи запитання білявки та обережно опускаючи контейнер на підлогу поряд із медісек-камерою.

- Ти можеш пояснити мені, що тут відбувається?! – раптом люто гаркнула Пона. Лише тепер вона збагнула, що сірий захисний скафандр, у який був одягнений царевич, належав до типу бойових, а плями крові на ньому були схожі на чиюсь кров.

- Помпонія, у мене зовсім немає часу на те, щоб нишпорити у твоєму робочому кабінеті. Дістань камінь з вази, у якій стоять штучні квіти і принеси його сюди.

- Звідки ти знаєш, що я його там сховала?! Тебе ж тоді тут не було… та й у моєму кабінеті немає камер стеження… Оскільки, ним досить довгий час ніхто не користувався, то у їх встановленні не було потреби…

«Для того, щоб знати, що відбувається на об’єкті, телепатові не потрібні камери стеження…» - пролунала думка Закеріаса Семакі у голові білявки, після чого вона з жахом у очах застигла на місці. Щоб вивести її з ступору, він люто гаркнув: - Бігом звідси по камінь!

Наче ошпарена, Пона зірвалася з місця і стрімко рушила до свого робочого кабінету. Коли ж вона опинилася біля його дверей, то ледь змогла відчинити їх. Її руки тремтіли іще сильніше ніж під час жахливого похмілля і вона ледь змогла опанувати себе. Розуміючи, що Закеріас Семакі не жартує з нею, вона відразу ж кинулася до своєї схованки.

Намагаючись намацати пальцями камінь на дні глибокої вази, вона продовжувала запитувати себе тремтячим голосом:

- Що тут відбувається? Навіщо йому цей камінь?

Як тільки її долоня торкнулася граней бадуляра, то вона відразу ж відчула печіння. Щосекунди воно ставало усе нестерпнішим і вона різко витягнула руку з вази разом із квітами, які колючими стеблами зачепилися за рукав її пухнастої шубки. Коли ж білявка глянула на свою долоню, то помітила на ній слід від опіку.

- Я не дістану його звідти… - тихо промовила вона, ледь стримуючись, щоб не закричати, адже печіння поступово перетворилося на біль. Ще за мить її пальці звело судомою. Скреготнувши зубами від болю, іншою рукою Пона вхопила вазу і щодуху незграбно пошкутильгала до кімнати, у якій знаходився Закеріас Семакі разом з своїм незвичайним і таємним вантажем.

Кожен наступний метр давався їй усе важче і важче та коли вона опинилася поряд з царевичем, то знову застигла на місці і тепер з подивом витріщалася на прозорий резервуар медісек-камери, попри те, що біль та судоми не відпускали її праву руку. Вона була настільки здивована, що майже не помічала їх.

Глянувши на білявку, з якою явно було не усе гаразд, Закеріас відразу ж зрозумів причину її раптової недуги, тому наступної миті вихопив у неї декоративну вазу і перевернув її догори-дригом. Бадуляр випав з неї на підлогу, а його незвичайні грані почали мінитися різними кольорами і лише тепер білявка відчула полегшення. Біль та печіння більше не турбували її.

Царевич обережно підняв бадуляр з підлоги і поклав його на невеличкий столик, який стояв поряд з медісек-камерою. Ще за мить він легенько натиснув на поверхню капсули життєзабезпечення, після чого зловісні мерехтливі вогники зникли. Потім він відсунув убік її металеву кришку, а Пона підійшла ближче і з цікавістю зазирнула усередину.

Перед її очима була та сама королева Тамаріс, про яку досить часто говорили у новинах і образ якої неодноразово приходив до неї уві сні. Її тіло більше не корчилося від судом, а прекрасне обличчя не було спотворене гримасою болю, але тепер вона була схожа на покійницю. Та довше витріщатися на неї білявці не довелося, оскільки наступної миті Закеріас Семакі дістав королеву з капсули і поніс її до прозорого резервуару.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍