astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

Коли ж Пона насмілилась підійти трохи ближче, то помітила, як на захисному скафандрі стрункої постаті спалахнули білі вогники і навколо його тіла спалахнув блідий світловий ореол. У цей час «прибулець» вже був поряд з вхідними дверима офісної споруди.

Залишивши гравіноші з контейнером висіти у просторі, він раптом заліз рукою до внутрішньої нагрудної кишені і дістав з неї щось схоже на пластину. Ця річ доволі яскраво блищала на світлі, яке генерував його захисний скафандр. Потім він підійшов до дверей і притулив її до поверхні електронного замка.

«Що це таке?! Невже пропускний жетон? Тоді звідки він узяв його?» - знову подумки запитала себе білявка, з жахом витріщаючись на незнайомця.

Наступної миті двері широко розчинилися і він повернувся до свого контейнера. Ймовірно, він хотів щось дістати з нього і їй раптом стало дуже цікаво що саме. Тож, не зважаючи на страх, вона підійшла іще трохи ближче і заховалася за великою скульптурою кролика, яка стояла на дитячому майданчику. А ще, вона зраділа тому, що сніг на ньому був добре втрамбований і її кроки тепер були безшумними.

У тому, що незвичайний новоприбулий був чоловіком, білявка вже не сумнівалася. Він щось натиснув на стінці свого контейнера, після чого пролунало гучне клацання і спалахнув червоний вогник на тій самій стінці, якої торкалася долоня «прибульця».

Наступної миті він міцно ухопив руками рухому стінку контейнера і з силою потягнув її убік, після чого червоний вогник згас і на його місці спалахнув зелений. Потім пролунав гучний скрегіт і, визираючи краєчком ока з-за голови фігури кролика, Пона побачила, що контейнер був відкритий і половина тіла незнайомця, яке наче друга шкіра щільно обтягував сірий захисний скафандр, опинилася усередині нього.

- Там точно щось є… - ледь чутно, тремтячим від страху голосом, прошепотіла білявка і нервово смикнула ногою. Носок її чобітка наштовхнувся на щось тверде. З жахом вона глянула вниз і побачила поряд з своєю ногою велику іграшкову кеглю. Ймовірно, хтось з дітей іще вдень залишив її на дитячому майданчику.

Піднявши її, Пона знову глянула на «прибульця». У цю ж саму мить він витягнув з свого великого контейнера менший, але він був доволі довгий і мав форму паралелепіпеда. На його темно-сірій обшивці почали мерехтіти яскраво-червоні вогники, від чого білявці стало іще моторошніше.

«Не подобається мені це все… Куди дивляться охоронці Тагі?! Чому тут нікого немає? Невже система охорони не працює? А якщо я швидко побіжу по когось з них? Ні… він доволі близько, тому побачить мене… Що ж робити? Якщо я таки побіжу, то цей довгоногий бандит швидко дожене мене… Кегля… Вона доволі велика і важка… А якщо я швидко підбіжу до нього і щосили зненацька стукну його нею по голові? Я – теж немаленька і думаю, що на таке сили у мене вистачить…» - подумки промовила білявка і стрімко рушила уперед, міцно стискаючи кеглю у руках.