Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фантастика » Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon 📚 - Українською

astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

34
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона." автора astrohameleon. Жанр книги: Фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 145 146 147 ... 184
Перейти на сторінку:

- Помпонія, я благаю тебе… - промовив Лев, дивлячись винуватим поглядом білявці у вічі.

- Ні, Лев, я не буду «покривати» злочини твоєї егоїстичної та невдячної дружини і допомагати теж не буду. Після того, як Закеріас Семакі повернеться на Луну-202, я розповім йому про усі її «подвиги». Та й, зрештою, як можна поважати ту людину, яка сама себе не поважає. Усьому є межа, тому більше ні про що не проси мене. Як тільки я виконаю свою частину роботи, то відразу ж звільнюсь, після чого з чистим сумлінням покину цей клятий планетоїд. Я ж лише сподіваюся, що у майбутньому ти і твоя дружина зможете організувати свій робочий день таким чином, щоб ваші діти нарешті змогли отримати хоч крихту вашої любові та уваги і не почувалися наймитами у власній родині. Розберіться у своїх особистих стосунках врешті-решт і усі проблеми залиште вдома. Ні я, ні наші клієнти взагалі не повинні знати про них.

- Гаразд, ти маєш рацію, - промовив Лев і важко зітхнув. Потім він глянув дружині у вічі і промовив: - Стосунки ми обов’язково з’ясуємо. Насправді, це вже давно потрібно було зробити.

- Льова… - у голосі Мамуни лунав відчай.

- Мені вже давно набридли твої безпідставні ревнощі та докори. Ходімо звідси! Годі ганьбитися перед цілою купою людей.

- Я чекатиму на вас у глайдері, - промовила Пона.

Потім вона попрощалася з усіма присутніми у залі і пішла геть. Лев та Мамуна почувалися винуватими та ніяково через свою поведінку, тому вибачилися перед пілотами-гонщиками, їхніми колегами з технічного персоналу та тренерами. Попрощавшись з ними, вони взяли сина за руки і пішли слідом за Поною.

Прямуючи до своєї туристичної бази усі мовчали. Лев пілотував глайдер, сумна та заплакана Мамуна обіймала сина, який через втому та виснаження вже встиг міцно заснути, а Пона згадувала про Курта. Коли вона побачила його у компанії великої кількості колег, які разом з ним сиділи за довгим столом, вона відчула укол заздрощів. Усі вони нагадували одну велику родину, усі члени якої добре та турботливо ставилися один до одного. Про свій колектив, на жаль, вона такого сказати не могла.

Вона теж відчула втому, тому після прибуття на турбазу, відразу ж рушила до гуртожитку. Була вже пізня година, але вона іще здалеку помітила світло у кількох його вікнах і невдоволено пробурмотіла:

- Ну чому їм досі не спиться? Здається, це знову Емілі та Даміано розробляють нову «стратегію» гри на тоталізаторі, а потім знову будуть куняти на робочому місці. Не знаю, як їм, але мені – точно час «зав’язувати» з ним та ставками. Я справді у цьому нічого не тямлю і ризикую залишитися без останніх трусів, якщо буду надіятися лише на власну інтуїцію або на удачу Курта Метьюза. Хоча, йому таки не завадило б стати чемпіоном. Великі преміальні допомогли б полегшити важке матеріальне становище його родини та страждання молодшого брата або навіть трохи продовжити йому життя. Якби ж я тільки могла отримати винагороду за камінь королеви, то без вагання віддала б її усю, до останнього міжгалактичного сата, йому. Як-не-як, а Курту та його родині ці гроші більше потрібні ніж мені. Зрештою, я – не дурна і сама здатна заробити собі на пляшку з випивкою…

Майже дійшовши до гуртожитку, раптом Пона помітила якийсь рух поряд з воротами, біля яких знаходилася стоянка для глайдерів. До них було далеко, тому вона не могла добре роздивитися людину, яка штовхала попереду себе великий металевий куб-контейнер. Завдяки гравіношам* він плавно рухався у просторі над засніженою поверхнею і затуляв собою добру частину високого та стрункого силуету невідомої людини, яка була одягнена у щось середнє між сірим пластичним комбінезоном та легким захисним скафандром.

- А це іще хто такий? – тихо запитала саму себе білявка і застигла нерухомо на місці, при цьому не припиняючи уважно спостерігати за новоприбулим та його метушливими рухами, які видавали хвилювання. Рухався він у бік офісної споруди і це видалося їй підозрілим. Також її зацікавило те, що могло знаходитися усередині його великого контейнера.

На звичайного злодія цей новоприбулий не був схожий та й на одного з туристів також. Ні тому, ні іншому не потрібен був контейнер, який би легко міг привернути увагу не лише поодиноких опівнічних гуляк-перехожих, а й системи охорони периметру цієї туристичної бази. Але, те, що жоден охоронець не з’явився біля вхідних воріт, білявку теж дуже здивувало, тож, відчувши страх, вона подумки запитала себе:

«Що за «чортівня» тут відбувається? Невже і ЦЕЙ прийшов по мою душу? Але, тоді навіщо йому це кляте металеве одоробло? Мабуть, він думає, що у таку пізню пору

_____________________________________________________________________________

гравіноші* - пристрій для зручного і швидкого переміщення поранених людей та невеликих господарських вантажів. У нижню частину прямокутної пласкої і портативної платформи вмонтовано кілька малих і потужних гравітонерів, з допомогою яких даний пристрій здійснює рух у просторі. Люди можуть керувати ним з допомогою пульта, а роботи – з допомогою програми та сигналу (фантастичне).                 

доби я іще знаходжуся на робочому місці… Невже хоче добряче стукнути мене по голові, думаючи, що камінь королеви на мені? А якщо він не знайде його? Камінь захований у офісі і він точно прямує туди… Потрібно простежити за цим клятим «прибульцем», але при цьому не привернути його увагу. На вигляд, зростом він не вищий за мене, але досить дужий… Звісно, я не впораюся з ним у бою, але маю зробити усе, щоб бадуляр не потрапив до його рук, інакше моє бездиханне тіло може опинитися у тому бісовому контейнері, а іще згодом – на одному з покинутих сміттєзвалищ Астрополіса і це аж ніяк не допоможе нещасній королеві. Іще, як на лихо, клятий сніг рипить під ногами…»

З таким «роєм» тривожних думок, які хаотично снували у її голові, Пона обережно рушила до офісної споруди, де знаходився її робочий кабінет. Вона намагалася триматися на значній відстані від незнайомця, надіючись на те, що той її не помітить. Але, стосовно цього, її хвилювання були марними, тому що він впевнено та не озираючись йшов вперед і штовхав перед собою гравіноші з своїм підозрілим контейнером.

1 ... 145 146 147 ... 184
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon» жанру - Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon"