astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

- Куди? – насторожився Реайя.

- До їдальні. Будеш вечеряти разом з нами. Я не можу повернути тебе твоїм рідним голодним, тому попросив пана Буше приготувати щось і для тебе.

- Ні, пане, не треба було… Я вже наївся… - ніяково пробурмотів Реайя, відчуваючи сором за свою негідну поведінку. – Вибачте, я був нечемний і мені соромно за це, тому більше ніколи не крастиму. Не гнівайтеся на мене…

- Припини вибачатися. На тебе вже ніхто не гнівається. Тобі не потрібно було втікати від мене, оскільки я – охоронець, тому добре знаю усі тутешні споруди. Знайти тебе не важко було, адже без батькового спеціального жетону ти не зміг би покинути цю споруду.

- Пане, будь ласка, поверніть мені його… - почав благати хлопчик охоронця.

- Ні, Реайя, він побуде у мене до прибуття твоїх батьків. Я вже зв’язався з ними і вони скоро будуть тут. Тож, заспокойся і ходи зі мною, - промовив П’єр, беручи хлопчика за руку.

- Ну, гаразд, - неохоче погодився той і поплентався слідом за охоронцем. Він і досі почувався винним і не сумнівався у тому, що батьки покарають його за втечу та крадіжку пропускного жетона.

Настрій його покращився тоді, коли він опинився за одним столом з пілотами-гонщиками та усіма тими людьми, які з ними співпрацювали. Усі вони нагадували йому одну велику родину, де кожен піклувався один про одного. Це була просто неймовірна мить для юного фаната малих космічних перегонів, яку він пам’ятатиме на протязі усього свого життя і пишатиметься тим, що йому випала нагода особисто познайомитися з ними.

А ще, він не міг не погодитися з тим, що Пона говорила йому правду про те, що була знайома з Куртом Метьюзом. Остаточно він впевнився у цьому, коли вона разом з його батьками зайшла до просторої зали їдальні і привіталася з пілотом-гонщиком. Той також привітався з нею та звернувся на ім’я.

Як тільки Мамуна побачила сина, то відразу ж кинулася до нього та й батько його вже не сердився і був схвильований. Лев теж підійшов до сина і запитав його:

- Реайя, чому ти утік?

- Через твоє покарання… - пробелькотів хлопчина, при цьому намагаючись звільнитися з міцних материнських обіймів. – Ти заборонив мені майже все і постійно гніваєшся на мене. А ще, мені набридло увесь час стежити за Бенхою. Мені нецікаво постійно гратися з ним та його малими друзями. Саме тому я втік і не хочу повертатися додому, де ти і мама постійно сваритеся не лише на нас, а й один на одного. Я хочу залишитися тут. Я можу працювати прибиральником і жити у кутку найтіснішої технічної комірчини.

- Реайя, синку, ми більше не будемо сваритися, - промовила Мамуна, відпускаючи сина і дивлячись йому у вічі.

- Я тобі не вірю! Мої однокласники іще більш неслухняні та іноді не бажають виконувати хатню роботу і увесь час граються, але батьки їх не сварять за це і нічого не забороняють, при цьому повністю дезактивувавши контур зв’язку. Вони не контролюють своїх дітей так жорстко, як ти мене. Ти стежиш мало не за кожним моїм кроком, а я не такий малий та безпорадний, як Бенха. Через це мої друзі насміхаються з мене. А ще, я не зробив нічого протизаконного. Помпонія – доросла, тому їй не заборонено робити ставки.

- Реайя, вона ж безсоромна шахрайка… - ледь стримуючи гнів та роздратування, витиснула крізь зуби Мамуна. – Їй не можна довіряти, а ти віддав їй усі свої заощадження. Вона хитра, безсоромна і підступна!

- Якийсь час я теж так думав, але вона – менеджер, відповідальна особа, яку царевич Закеріас узяв на роботу. Якщо він їй довіряє, тоді чому я повинен сумніватися у її порядності? Те, що Помпонія не подобається тобі, іще не означає, що вона погана. Мене вона ніколи не ображала і не зробила нічого поганого. А ще, вона готує для тебе новий кондитерський цех…

- Ну, прямо свята Діва Марія… - знову крізь зуби люто процідила Мамуна. Вона розуміла, що син має рацію стосовно білявки, але своєї неприязні до неї ніяк не могла позбутися. Глянувши краєчком ока на Пону, вона гидливо скривилася, а потім запитала сина: - Ну, що у ній такого, через що вона подобається усім, крім мене?

- На відміну від тебе, вона не заздрить усім, - відповів Реайя. – Так, вона – багата аристократка, але працює не менше ніж ти, тато та будь-хто з обслуговуючого персоналу туристичної бази і при цьому нікому не скаржиться на свої проблеми та негаразди. А її, між іншим, нещодавно мало не задушили якісь злодії, яких тьотя Тагі зловила неподалік від лижної траси… Вона навіть ніколи не обзивала тебе непристойними словами, так як ти її… Мама, благаю, не злися на неї…

- Якщо вона зараз же поверне усі твої гроші, то не буду, - промовила Мамуна, гнівно зиркаючи на білявку.

- Я обов’язково поверну гроші, але трохи згодом, оскільки при собі не маю готівки, - промовила Пона і теж підійшла до хлопчика. – Але, згідно нашої домовленості – тридцять відсотків виграшу залишу собі.

- Згода, - промовив Реайя і задоволено посміхнувся. – Угода – є угода.

- Завтра я полечу до міста разом з твоїм батьком чи Емілі і переведу у готівку усю ту суму, яка зараз є на моєму банківському рахунку, а потім поверну тобі борг та твою частину виграшу.

- Ні, ти повернеш моєму синові усе! – люто гаркнула Мамуна.

- Я можу це зробити, але тоді тобі важко буде повернути його довіру та добре ставлення до себе, - спокійно промовила Пона. – Що ж стосовно справедливості, то можу зауважити те, що я вже давно могла звільнити тебе за шахрайство, розтрату та безвідповідальність, з подальшим притягненням до кримінальної відповідальності, але не зробила це лише з однієї причини. Мені стало шкода твоїх рідних. Лев та хлопчики – ні в чому не винні і не заслуговують на твоє жахливе ставлення до них, байдужість та неповагу. Я намагалася покарати тебе роботою, надіючись на те, що ти усе зрозумієш і працюватимеш над собою та своєю поведінкою, але бачу, що усе це – марно. На жаль, ти так нічого і не зрозуміла, вважаючи що просто так заслуговуєш на добре ставлення та повагу оточуючих. Розумієш, Мамуна, їх потрібно заслужити, тому більше я не буду терпіти твоє хамство, не допомагатиму тобі і у новий кондитерський цех візьму на роботу іншого шефа. Подальшу долю твоєї кар’єри я залишу на розгляд Закеріасу Семакі. Зрештою, ти обкрадала не мене, а його.