Галина Курдюмова - Наречена для Демона., Галина Курдюмова

 - У ванній кімнаті знайдеш пеньюар. Ти ж тепер не просто дівчина, а геронетта.

Коли я вийшла з ванної в довгому пеньюарі з розрізом до пупа... Хоч згори дивитися, хоч знизу, все одно до пупа. Так ось, змірявши мене уважним поглядом, Мирт здивовано підняв брову:

 - А ти нічого, гарненька.

Ось тільки-тільки помітив. Я демонстративно вляглася на чисту сторону ліжка, натягнувши ковдру до самої шиї.

 - То що, де твоє відео?

 - Та зараз, мені ж теж в душ треба...

Коли Мирт вийшов в легких домашніх штанах, з вологим волоссям і голим торсом, я ледь встигла щелепу підхопити. Так, відмінна статура. Як статуя в музеї - подивитися, і все. Ніяких відносин з таким типом у мене бути не може. Нахабний, самозакоханий, та до того ж ледар і гуляка. Повний набір негативних якостей. Так що, помилувалася і досить.

Демон трусонув чубком, налив вина в келихи і нарізав фруктів. Потім дістав з комода прилад, схожий на пульт до телевізора, але побільше розміром.

 - Ксюш, посунься трохи, мені ж потрібно тобі фільм демонструвати...

Довелось посунутися. До речі, а це вино набагато краще того, першого. І фрукти цікаві які...

Мирт вимостив подушки, влаштувався напівсидячи і увімкнув відео. Зображення утворилося прямо посеред кімнати у вигляді голограми. Щоб бачити все не в деформованому вигляді, мені довелось вмоститися ближче до демона. Картинка здригнулась і ожила, складалося враження, що зйомка велась з квадрокоптера, тому що зображення то бачилося з висоти пташиного польоту, то раптом різко наближалось та збільшувалось, дозволяючи розглянути деталі. Мирт коментував, повідомляючи назви міст і місцевостей, розповідав про їх особливості. Я нічого і не запам'ятала, але те, що я побачила дещо, схоже на Ейфелеву вежу, Пізанську вежу і піраміди, мене спантеличило. Як таке може бути?

Мирт пояснив, хоча мені його пояснення і не сподобалось:

 - Все спочатку зароджується на Демонії, а у вас - копії.

 - Це у вас - демоверсія, а у нас все в кращому варіанті, - надулася я, втрачати унікальність рідного світу не хотілося. - Нічого суперского і оригінального я не побачила.

 - Може, фільм хочеш подивитись? Про кохання демона і землянки, як я розповідав...

 - А давай фільм, - а то мені вже набридло споглядання будівель та парків.

Мирт клацнув перемикачем, попливли титри... І все. Прокинулась я від стуку в двері, зрозуміла, що сплю, затишно примостившись на плечі у демона, підскочила злякано, намагаючись зібрати думки до купки.

 - Ти чого, Ксюхо? - демон ліниво розплющив одне око.

 - Стукають...

 - Так це маман за простирадлом.

Мирт встав, потягуючись та позіхаючи, і пішов відкривати. Демониця в червоному прослизнула в спальню, врізавши комусь занадто нахабному каблуком, щоб закрити двері. Зовні пролунали розчаровані голоси. Мабуть, подивитися на змучених після пристрасної ночі молодят хотілося багатьом. Я зіскочила з ліжка, кутаючись у ковдри і з заздрістю розглядала матір Мирта. По ній навіть не було видно, що вона гуляла всю ніч, бадьора, весела, тільки очі злегка затуманені. А я, хоч і спала, пом'ята вся, очі підпухли...

 - Що, дівчинко, замучив тебе мій телепень? Це він може... Нічого, терпи, знала, що за демона заміж виходила.

 - Ма!..

Демониця стягнула з ліжка простирадло, задоволено фиркнула і легко штовхнула сина долонею в лоба:

 - Йду, вже йду, можете продовжувати свої баталії. А я перед гостями відзвітуюся.

Хитро посміхнувшись і підморгнувши, демоница покинула спальню і гучне хорове виття в коридорі показало, що гості чекали цього традиційного моменту.

 - Ну, ось і все, - повернулась я до Мирта. - Тепер додому!

Він кивнув.

Раптом двері знову прочинилися і в отворі показалася голова маман:

 - Так, Ксюшенько, до обіду можете ще... відпочити. А потім поїдемо з тобою по магазинах.

Від цих слів я ледь не задихнулася і боляче вщипнула Мирта за...  що під руку потрапило, коротше, за сідницю. Він підскочив і заголосив:

 - Ні, скільки  ж можна все за мене вирішувати?! Я вже не маленький! Я сам можу купити все, що потрібно!

 - Я за тебе не вирішую, я свою невістку на шопінг запрошую. Дівчинці надіти нічого! До речі, тобі там надарували джоулів, можна витрачати, - демоница поглядом показала синові на браслет на його руці.

Мирт злякано прикрив браслет долонею інший руки:

 - Так це мені на обзаведення господарством! Я тепер одружений, мені джоулі потрібні!

 - Добре, синку, для невістки я все куплю за свої.

Хитрюща демониця! Після цих слів Мирт вже не протестував проти поїздки.

 - Але я втомилася! - пискнула я, розуміючи, що нічого не вирішую.

 - Відмовки не приймаються! - маман послала повітряний поцілунок і зникла.

А я накинулась на демона.