Влада Клімова - Пообіцяй забути, Влада Клімова

– Слово в слово. Я не повірила, але запам’ятала. У вас був роман?

– Та Боже мене борони! Але вона вважала, що це можливо. Тільки я відмовив їй у жартівливій формі й звісно образив, – продовжував веселитися Шеремет.

– Ось у чому справа. Дякую, що пояснив, бо я тоді переживала, – сповідуюся своєму красеню.

– Забудь про всіх жінок на землі, як я забув. Одна ти в мене на світі, до кінця днів. Сонечко, я ж тебе більше за життя кохаю та не дочекаюся аби довести це безліч разів. Знемагаю без твого небесного погляду, без солоденької квіточки, без наших гріхів... Все, більше не можу. Цілую всю. Чекай мене за кілька днів.

Голос Шеремета зник, а я обійняла подушку й слухала німу тишу та плакати не хотіла, бо в мене є Він! І яка різниця на іншому континенті чи на Марсі? Головне, що він МІЙ. Ось повернеться й будемо ліпити малятко... Я стерпіла й не запитала: чи він оте вже з собою зробив? Навіщо? Приїде і сам розповість.

Коли я майже засинала, щось прилетіло на телефон. Раніше, через нічну рекламу, гаджет я вимикала. Але коли мій Коханий так далеко і саме вночі може зі мною поспілкуватися, залишала вільний доступ до мережі. Та краще б заблокувала!

Від побаченого у мене спочатку по спині забігали мурахи і взагалі я нічого не розуміла! Що це таке? Серія фоток відверто демонструвала, що мій чарівний принц проводить за океаном час геть непогано. На осяяній сонцем вулиці, за столиком в кафе, усміхнений Богдан Шеремет приємно відпочиває з довгоногою афроамериканкою...

Чиї це дурні витівки? І треба сказати, що монтаж зроблений доволі професійно та вдало. Навіть дата й час збігаються з дійсним перебуванням мого боса там, де він. Серце моє закалаталося гнівно й ображено. Кому прийшло до голови так жартувати? Хіба що збоченка Тарнавська мститься мені? Але в Польщі наразі глибока ніч та й з Шереметом у них давно все вирішено. Тоді хто так безжально нищить НАШ світ?

Спати більше не вийшло. Вранці я зателефонувала іншому своєму однокласнику, що тепер успішно займався програмуванням у великій корпорації. Він миттю згадав мене й запропонував зустрітися в кафешці біля його роботи.

Володька майже не змінився. Ті ж сильні діоптрії на очах, блискавичні думки й розуміння всього наперед. Він взяв флешку й пообіцяв, що спробує розібратися швидко. Любитель терабайтів не збрехав і через кілька годин я почула:

– Вибач, Златко, але новини невтішні. Це не монтаж, а звичайнісіньке оригінальне селфі. Дати автентичні, я по базах роумінгу пробив. Все збігається. Бабу ту я правда не ідентифікував. Але якщо хочеш?

– Ні, дякую, Володько! Ти мені дуже допоміг... Всіх тобі благ! – кидаю тепер айфоном так, наче це він винен у моїй непередбачуваній та страшній біді. А перед очима гуляє коментар: «Бодя і наше кохання...»

Якби я була дурнішою, то зробила б з собою те, що дівчина у нічному клубі (розповідь Вероніки). Мені дуже хочеться, але вкорочувати собі віку через якусь «чорну тінь» я не буду! І суїцид вважаю слабкістю, а не силою.

Саме тому я житиму далі. А Він? Ну, погрався трішки з незайманою й недосконалою дурепою з України і все. Я навіть звільнятися не збираюсь. Навіщо? Працювати в компанії мені цікаво, там добре платять і навколо багато знайомих людей. А Шеремет нехай собі дівчат з Бронксу розважає. То вже геть не моя справа!

Але чому дикий пекучий біль випалює всі нутрощі? Я ж повірила Йому та бажала нашого нескінченного щастя й купу дітей! А він дійсно виявився підступним і безсердечним. Права була Тарнавська, а я дурна на неї гнівалась.

Розділ 16. Навіщо так жорстоко

Поки в Києві я втрачала розум через «зраду» коханого, Богдан Шеремет закінчив з документами страхової компанії та перед відльотом поїхав до батьків.

Мама Орися наварила вареників з вишнями й частувала ними найрідніших чоловіків біля будинку, на терасі. Не дивлячись на згорілу квартиру, Богдан почувався таким щасливим, що не міг дочекатися зустрічі зі мною. Звісно він розповів дорогим людям, що зустрів жінку своєї мрії й має на меті знову одружитися. Показав наші фото, але його тато чомусь від київської нареченої був не в захваті.

– Бодю, синку! Ну навіщо тобі та хрещатицька напасть? Ти ж знаєш, які вони усі! Це місто грошей і розпусти. Вона приборкує тебе лише заради статків, – доводив загальновідому філософію зрілий чоловік.

– Тату, навіщо ти верзеш таке, чого не знаєш? Вона зовсім інша! Злата й без мене була забезпеченою дівчиною. Батько  у неї інженер-нафтовик, мама - вчителька англійської. Вони працюють у Катарі. Квартиру мають в центрі столиці. Дівчинка з гарною університетською освітою, а ще вона неймовірно красива. Думаю, що чоловіки до неї в чергу стояли б, якби красуня була розпусною. А вона навіщось на мене чекала й, між іншим, була незайманою. Тому, думаю, це я її не вартий, – тихенько пояснював батькові наші таємниці закоханий Шеремет.

– Сину, ну це вже зовсім по-дитячому! Скільки в тебе жінок перебувало, а ти й досі не можеш відрізнити цноту від підробки... Та в житті не повірю такого про столичну! Це як отой твій «пояс моральності», гори він у вогні. Ти ще й досі його не здихався? Де це бачено, щоб чоловік свою дітородну функцію перекрив? Орисю, зараз я тобі допоможу! – не хоче слухати більше синові вихваляння щастям пан Мирослав та йде в дім до дружини.

А Богдану дуже захотілося побачити мене. Тому він набирає офіс і бачить на екрані страшне. Шеремет не був би класним бізнесменом та не заробив би стільки грошей, якби миттю не орієнтувався в побаченому. Не знаю, що вже такого він прочитав на моєму обличчі, але схвильовано запитав:

– Златочко, кохана, що сталося? Ти на себе не схожа?

Я зціпила зубенята та ще не вірила, що він аж настільки гад. Мені не хотілося лестиво сяяти чи розповідати байки. Я просто кинула йому ті фото й гнівно скрикнула:

– Ось що сталося. Хіба цього не достатньо аби зненавидіти тебе? НАС більше не існує. Пообіцяй забути все! – і вимкнула геть всю апаратуру, якою він міг до мене достукатися.

Хтось зі співробітників намагався зайти, але виховано зник. А я ридала за своїм шикарним столом так, наче раптово побачила власну смерть. А хіба НІ? Не відчуваючи кінцівок та навіть серця, я продовжувала стинання, шкодуючи про свій миттєвий спалах щастя й проклинала того, хто так легко зрадив мені.

Ну, так! Шеремет знайшов собі «чисту сторінку» й почав настирливо заповнювати її. Але навіщо так жорстоко? Хіба розумна помічниця й безвідмовний працівник заслуговує на підлу зраду? Я жива людина, а не робот, до яких він там у себе звик... Хочу напитися у Вероніки. А заодно попрощаюся зі світом, що народився серед тих стін.

Дзвінок я не викладала:

– Нікусю, можна до тебе сьогодні заїхати?

– Та запросто! А що сталось? – здавалося, що всі навколо відчувають мої нещастя.

– Нічого. Напитися хочу й погуляти, – зізнаюся їй.

– Ого! Це щось новеньке. Добре, чекатиму, – стривожено запрошує вона мене.

– Ти зараз у клубі? – уточнюю про всякий випадок.

– Златко, а де ж мені ще бути? Я тут живу, – чую дивну новину й не розумію її.

– Живеш? А чому?

– Та тому, що батько квартиру нашу пропив. Поки я танцювала, уклав договір з липовою агенцією, а далі запив на крихту грошей і згорів, залишив мені купу боргів. Ледве поховала. Борги я звісно «відпрацювала», але на квартиру ще не назбирала. Ось такі реалії, мала! Ну приїзди, у мене сьогодні виступів мало, нап’ємося разом. А ще розповіси, де той глянцевий привид уже накосячив, – неймовірно швидко розкусила мій настрій Ніка.

А в цей час у будинку Шереметів відбувалося наступне. Куштування смачних вареників з вишнями та знайомство батьків з нареченою миттю перетворилося на невеличке пекло.

Богдан Шеремет намагався, але поки не міг зрозуміти: як його вчорашнє невинне селфі з колишньою дружиною потрапило до мене? Та він був не з тих хлопців, що пожаліють допитати власних батьків!

До нестями щасливий своїм майбутнім, він дійсно трішки вийшов за рамки здорового глузду. Богдан прийняв рішення назавжди здихатися пам’яті про життя з колишньою і навіть передав їй страхове відшкодування.

Леслі грошам зраділа та з вдячності попрохала наостанок посидіти за чашкою кави. Там вони й зробили кілька спільних фото. Колишня щось молола про свій новий злет у кар’єрі моделі. Але всі знали, що після лікування від наркотичної залежности, її не брали навіть маловідомі агенції.

Паралельно, звиклий до динамічного руху Богдан, уже встиг побувати в клініці й виконав обіцянку: стати повноцінним для продовження роду чоловіком. Він цілодобово марив, як повернеться в наш «спільний дім» і ми невідкладно започаткуємо династію Шереметів. От тільки у чорнявої Леслі в голові снували геть інші плани.

Поки він перебував у клініці, шустра наркозалежна завітала до колишніх свекрів. Істинна причина її візиту залишилася невідомою, та коли Леслі почула новину про неймовірне щастя свого колишнього, вирішила побажати мені всього найкращого. Тато Богдана, як добрий католик, купився на ті слова й дав їй контакти київського офісу. А вже там будь-хто міг підказати: котрий з них мій особистий номер. Так і потрапили ті фотки мені на очі. Але про це я дізнаюся дещо пізніше.