Джулія Ромуш - Обіцяна дону мафії, Джулія Ромуш

 

- Вгамуй цю дівчину, Марко, інакше я особисто займуся нею! 

 

Очі почало щипати від непрошених сліз.  Порятунку не було.  Не було більше нічого. Ці двоє штовхали мене немов м'ячик.  Сьогодні захищав один, а завтра інший. І починаючи вже з нинішнього дня все моє подальше життя обернеться пекельним кошмаром у владі цього тирана... 

 

- Ми розберемося, - від того, яким тоном хлопець вимовив ці слова, мені захотілося кричати, волати, благати про допомогу.  Я знала, що це означало.  Я впізнала цей тон.  Я знала цю хватку.  Його дотик.  Він хотів мене покарати,  хотів змусити відповісти за промах.  Я попалася. Він мене спіймав на гарячому... 

 

Так було завжди - якщо я промахувалася, наступного удару завдавав він.  А в грі з Марко я промахувалася практично завжди...                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно