Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

Але це чомусь їй не подобалося. Було в сценарії подальшого розвитку їхніх стосунків щось дивне. Неправильне. Бо Гаррі ніколи раніше не розповідав про свої цілі, не говорив, що має роботи й надсилає їх кудись. Схоже, він мав певний план свого майбутнього, якому слідував.

І яким не ділився з нею.

-Але мій батько ненавидить журналістів - сказала Лінда, коли хлопець закінчив розповідати - І…я теж. Бо вони написали про мене огидні речі.

Так, припущення про те, що молодша донька баронета насправді йому не рідна, розійшлося й по газетах. Навіть не призначених тільки для знаті. Гаррі добре знав оце, останнє, тому й хотів провалитися крізь землю.

Але й відмовитися від своєї мети не міг. Якщо лишити все, як є, він завжди буде просто слугою, і зрештою Лінда вийде заміж за іншого, хай і не з власної волі.

-Так. Але журналісти можуть писати не тільки це. Це ж просто плітки, а не інформація, підтверджена доказами.

Гаррі знав, що все не так просто. Світ преси залишався для нього загадковим, проте деякі секрети відкрилися вчора, коли вони з Алексом були в редакції.

-І ще - він простягнув руку  й притягнув дівчину до себе. Невідомо, скільки ще часу вона буде готова проводити з ним. Може, Дженні права…

-Твій батько просив мене не займатися більше з тобою. Бо родина Рональда не хоче, щоб їх син товаришував із дівчиною, яка навчається бойовим мистецтвам.

Він промовчав про те, що баронет хотів заплатити за завершення «занять». Але брати ті гроші не було жодного сенсу, бо за тиждень, коли він піде з цієї роботи, все завершиться. Ну, ці заняття - точно, але…

-Байдуже - пробурмотіла Лінда йому в плече - Начхати на це.

Вона помовчала. Від Гаррі віяло теплом, він був близько й зараз належав тільки їй. Але так не буде постійно. Тепер уже може й взагалі хтозна коли…

-Отже, ти кидаєш мене? - несподівано для самої себе запитала дівчина.

-Що? - Гаррі був готовий до її злоби, лайки чи навіть сцени ревнощів, але тільки не до такого - Що це ти вигадала?

-Але ж ти підеш. І ми не зможемо більше ось так бачитися.

Безмежний сум у її голосі не просто дивував, а й лякав. Гаррі ніколи не хотів бути причиною цього. Останнім часом він постійно був винен перед усіма на світі, хоч і не робив нічого поганого.

-Послухай - він уже не говорив про журналістику, тому міг зазирнути їй в очі - Я зароблятиму більше. І перестану бути просто слугою. Тоді ти вийдеш за мене?

Він мав би продовжити, розповісти їй більше про те, як і де саме це мало статися. Але не міг. Поки що не міг. Бо просто вийти за нього - може, вона й погодиться. Але побачити реальність, пізнати чужу їй сторону життя, від якої не вдасться відразу й остаточно втекти…

-Я б і так вийшла за тебе - просто сказала дівчина.

Вона досі не говорила з хлопцем про це, та й особливо не думала. Але якби він запропонував, то не вагалась би.

Гаррі мало не розкрив рота. Він не чекав такого від Лінди, адже досі думав, що вона не має на нього аж таких планів. Алекс казав, що виховані дівчата завжди заводять стосунки вже з планами на весілля й кількість дітей. Але Гаррі було складно відносити це до себе й Лінди, а тим більше, думати, що така леді, як вона, захоче стати дружиною такого, як він.

-Але я не можу привести тебе туди, де ми зараз із Алексом живемо - промовив хлопець і відчув, як його вуха червоніють. Раніше він ніколи не соромився того, що вже мав, аж настільки.

-Але я думала… - Лінда мало думала, проте прямо в цей момент перед її очима пронеслися картини їхнього майбутнього життя - Батько сказав, що мене ніхто не захоче взяти заміж. А якби ти це зробив, він би тебе прийняв, а може, й допоміг би кудись влаштуватися на гарну посаду.

-Мені не треба допомагати - Гаррі згадав сьогоднішню розмову з баронетом. Той також був здивований, коли дізнався, що його конюх та садівник працюватиме в газеті. Занадто стереотипно вони всі мислили, для них бідняк міг залишатися тільки таким усе життя й не мав ніяких шансів на щось інше.

-Я можу все сам.

-Але якби ми одружились із батькового благословення, ти став би баронетом.

Гаррі аж пересмикнуло. Він ледве стримався, щоб не плюнути.

-Ненавиджу аристократів - пробурмотів він.

Це прозвучало грубо. Лінда й сама не любила тих, хто оточував її щодня, проте це відчувалося, як удар. Гаррін голос бринів презирством, і дівчина різко вислизнула з його обіймів.

-Ті журналісти, які писали, що моя мати нагуляла мене, теж, мабуть, ненавиділи - починала сердитись вона.

-Припини - Гаррі не хотілося знову сваритися, тому він проковтнув слова, що крутилися на язиці - Я не мав на увазі саме тебе. Тільки той світ, у якому ти живеш.

Лінда теж не хотіла сваритися, але образа не полишала її. Крім того, вона дуже мало знала про світ, у якому жив Гаррі, й не могла, в свою чергу, сказати, що любить його й готова доєднатися до нього.

-Ходи сюди - хлопець ухопив її, притягнув до себе й поцілував. Образа заховалася, і Лінда забула про неї.

Але, коли поцілунок завершився, згадала про інше.

-То що там учора сталося з Дженні? - запитала вона.

Гаррі зітхнув. Він сподівався, що про це сьогодні не доведеться говорити.

Довелося розповісти. Він дійсно не зробив нічого поганого, хоч і мало не став винуватцем смерті Дженні.

Лінда знову розсердилася. Клята Дженні, вона точно навмисне зробила вигляд, ніби хоче втопитись, аби Гаррі її врятував, і вона мала привід тулитися до нього! Ні в кого не було на те офіційного права, й Лінда не збиралася ні з ким ним ділитися. Але Дженні все переграла по-своєму.

Добре, що її тут більше не буде.

-Всі мої покоївки закохані в тебе - пробурмотіла дівчина, коли Гаррі завершив розповідати.

Хлопець згадав сьогоднішні переслідування дівчат. Напевне, вони не полишать його в спокої. Алекс був би радий такому надлишку уваги, але Гаррі це не подобалося, бо під тими пильними поглядами він почувався голим. І винним перед Ліндою.