Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

-То й що - хлопець знизав плечима - Вони всі не мають значення. Ніхто, крім тебе.

-Але серед них є дуже гарненькі. Й вони не аристократки.

-Ну, годі вже. Я навіть не запамʼятав їхніх імен.

Зате вони добре запамʼятали твоє, подумала Лінда. І раптом зрозуміла, що насправді її дуже радує Гарріне звільнення. Він піде, й покоївки не матимуть нагоди переслідувати його чи пускати бісики в його бік.

-Але ж ми все одно будемо бачитись після того, як ти підеш? - запитала дівчина.

-Ну, звісно. Я знаю, де живе Ненсі. Давай будемо через неї листуватися.

Ідилія між ними тривала ще кілька хвилин, а потім Лінда, розслабившись і заспокоївшись, просто так сказала:

-А як баронет, ти дуже добре виглядав би.

Гаррі відразу скрипів, варто було йому тільки уявити себе таким кольоровим, акуратним і прилизаним, як Рональд. Краще вже все життя ходити з неохайним кущем на голові.

-Я би краще став невидимим - сердито відповів хлопець.

-Але ж у такому випадку мій батько міг би поклопотатися, щоб тебе взяли до якоїсь відомої газети.

Гарні так і не назвав видання, в якому працюватиме. Саме тому, що «Лондонський вісник» теж розповсюджував чутки про Лінду тоді, коли вони гуляли всім містом. Працівники досі памʼятали ту історію, але хлопець сподівався, що йому ніколи не доведеться знову писати про неї.

Тим більше, це ненадовго.

-Я зможу це зробити й сам - сказав Гаррі, роздумуючи, що баронет навряд чи колись прийме його в ролі свого зятя - Будь ласка, не плануй моє майбутнє за мене.

-Але ж я не знаю, що ти насправді запланував. Ти мені ніколи не розповідав про журналістику.

Гаррі прикусив язика. Він і справді багато чого ще не сказав. Не міг. Бо просто піти від її батька - це одне, але…

-Бо тоді не мав, що розповідати - він почав захищатися, бо не знав, як іще відреагувати - Я хотів сказати вчора, але Дженні…

-До речі, я так і не зрозуміла, що ти там робив разом із нею в садку.

Лінда насправді сердилась не на це. Образа знову нагадала про себе, тільки тепер вона була більш наполегливою.

Гаррі видихнув і подивився у стелю. Жінки! Хто їх зрозуміє?

-Я йшов до служниць, бо хотів знайти Ненсі - відповів він.

-А може тому, що там немає аристократів, яких ти так ненавидиш?

Гаррі не хотів злитися. Але Лінда знову робилась такою, якою бувала саме в поводженні зі своїми покоївками. Зовсім скоро вона вже не матиме права поводитись так само з ним, бо він офіційно перестане бути її слугою.

-Може, й тому - відповів хлопець - Бо там точно випадково не зʼявиться такий правильний та аристократичний Рональд. От він точно став би гарним баронетом.

-Ти б цього хотів? - розлютилася Лінда.

-Я - ні. Але може ти потай цього хочеш.

-Коли будеш таким і надалі, може, й захочу!

-На здоровʼя - Гаррі не хотів продовжувати, бо Лінда робилась нестерпною.

Дивне відчуття! Йому раптом захотілось не продовжувати цю розмову, а вхопити дівчину в свої обійми та..

Зірвати з неї одяг. Він раптом настільки явно подумав та уявив собі це, що аж злякався. Тим більше, він не дуже добре знав, що потрібно робити після зривання одягу…

Так думати не можна. Заборонено. Протизаконно. Гаррі відвернувся й мало не вибіг із будиночка.

Лінда не зрозуміла, чому він так випадково пішов, тому побігла за ним. Але не змогла наздогнати - коли вискочила на вулицю, його вже не було.

Зате неподалік у садку на лавочці сиділи двоє невсипущих покоївок. І роззирались по сторонах.

Лінда так розлютилася, що аж іскри з очей посипалися.

-Що це ви тут робите? - вона підбігла до дівчат і напустилась на них - У вас мало роботи? Збирайтесь, я хочу сходити до швачки, і ви всі мені для цього потрібні!

Лінда повернулась уже ввечері. Вона замовила декілька суконь, яких насправді не потребувала, проте просто мусила виплеснути лють. Саме на усіх цих божевільних нероб-покоївок. Вона має звільнити їх усіх і набрати нових.

Коли Лінда повернулась, батько покликав її до себе. Дівчина чекала, що він сваритиме її через заняття самообороною, проте баронет мав іншу мету.

-Я отримав листа від вашої сестри - батько виглядав аж занадто серйозним - Віконт, її чоловік, дуже хворий. Вона потребує вас і просить, щоб ви приїхали, підтримали її та пожили з нею.

Лінда й справді хотіла би поговорити з Кет про все, що відбувалося останні тижні. Нехай та й не зрозуміє, нехай свариться й хапає нюхальні солі, проте вислухає. А може, щось і порадить.

-Ідіть збирайте речі - завершив батько - Ваша сестра пише, що хвороба серйозна, тому ви поїдете завтра.