Rada Lia - Це сталося в Парижі, Rada Lia

Дівчина прикусила губу:

— Так має бути. Я хочу, щоб так було. 

Вона поспішила на вулицю, розуміючи, що просто хоче вдихнути, насолодитися тою романтикою, п'янкий аромат якої відчула в повітрі. 

Дівчина різко зупинилася біля виходу з будинку. Скромно стояла й споглядала. Пісня закінчилася. Жан обняв Марію, а потім щось викрикнув. Люди зааплодували. 

— Вона найкраща жінка, яку я зустрічав за все життя, — пролунало у Солі над вухом. Соломія здивовано підняла очі. Біля неї стояв Даня. — Саме це Жан сказав моїй сестрі. 

Зі сцени вже лунала інша пісня: 

— Хочеш потанцювати?

— Я? Ні. Я погано танцюю.

— Якщо вийшла в такій спокусливій сукні, то просто зобов'язана танцювати, — Данило простягнув їй руку. — Я підтримаю тебе, не бійся.

Вона йшла за ним на танцмайданчик і їй здавалося, що всі очі навколо були прикуті до них. Даня обійняв Солю за талію й вони почали повільно рухатися.

— Розслабся, ти не маєш нічого робити. Це чудовий вечір. Ти просто танцюєш тут зі мною. Інших людей не існує. 

Соля дивилася в очі Данила й на мить їй здалося що і правда навколо нікого немає. 

— Це Benson Boone, — прошепотів він їй на вухо. — Сестра фанатіє від них. Вони й на весіллі будуть. 

Соломія цієї групи не знала, але романтичні, повільні мотиви, що лунали, заспокоювали її. Вона підняла очі до неба.

— Зірка, там падає зірка.

— Тоді швидко загадуй бажання. Своє я вже загадав. 

“Я хочу залишитися, — несподівано для себе подумала Соля. — Я хочу назавжди залишитися тут, з тобою”.

Вголос вона цього звичайно ж не сказала. Лиш прихилила голову до його плеча, продовжуючи танцювати.

— Хочеш випити? — запропонував він, коли пісня закінчилася. Соля кивнула. Він стиснув її руку й вони попрямували до стола з напоями.

— Молодець, що залишилася, — пролунало збоку. Лада тримала свій келих й уважно дивилася на подругу.

— Я не залишилася. Я зранку їду.

— Ти їдеш? — здивувався Данило. — Чому?

— Бо їй так наречений наказав. Він бачив ваше фото в фейсбуці, — Лада скривилася.

— Пробач, що виклав те фото. — Даня виглядав розгублено. — Наречений? Це в тебе обручка на пальці? — здається він вперше її помітив і це відкриття було не з приємних.

— А чого ти дивуєшся? — захищалася дівчина. — Я ніколи не приховувала, що в мене є хлопець.

— От тільки ти не казала, що збираєшся за нього заміж, — його погляд став холодним та відстороненим.

— А хіба це щось міняє? — прошепотіла Соломія й одним ковтком допила шампанське. 

Лада лиш мугикнула:

— Ну ви двоє розбирайтеся тут самі, у мене ще є справи, — й швидко зникла у темряві. 

Данило з Соломією залишилися удвох. Дівчина потягнулася за другим келихом:

— Ображаєшся на мене?

— Хіба я дівчинка, щоб ображатися, — нахмурився чоловік. — Та за нареченого могла й сказати.

— Між тобою та мною нічого такого і не було. Ми лише один раз погуляли разом.

— Он воно як. Мої батьки на першому побачені вирішили одружитися й прожили разом 30 років, — буркнув Данило. — Для кохання іноді й одного погляду достатньо. Ти справді завтра поїдеш?

— Я мушу.

— Ні не мусиш, — не погодився чоловік. — Ти можеш і навіть маєш робити те, що хочеш і що вважаєш за потрібне.

— І як ти собі це уявляєш, — Соломія вже допивала другий келих з шампанським. — Я кину хлопця, з яким ми разом десять років через два дні проведені з тобою? А якщо це ілюзія? Просто інстинкт, який зникне завтра і я втрачу людину, з якою я роками будувала стосунки.

— Дай мені тиждень, — Данило благально подивився їй в очі. — Проведімо тиждень разом. І якщо через сім днів ти вирішиш, що це того не варто, то полетиш назад до свого хлопця. Якщо ж ти зрозумієш, що те, що відбувається між нами заслуговує на шанс, то…

— То що?

— Ти кинеш свого хлопця й залишишся тут зі мною.

— Це божевілля, — Соля притулила долоню до спітнілого лоба.

— Життя це і є божевілля. Давай. Ти нічого не втратиш. Прожити нещасне життя зі своїм хлопцем, який не дозволяє тобі малювати і йти за своєю мрією ти завжди встигнеш.

Соля вагалася. Вона знала, що вдома на неї чекає розлючений Тимофій й стабільна робота в меблевій компанії. На пальці пекла шкіру обручка. Скоріше за все після одруження вона відразу народить дитину. Буде займатися нею й готувати борщі Тімі. Малювати більше не зможе. Від останньої думки горло стиснулося. Вона озирнулася навколо. Тут панувала інша альтернативна реальність. Чуттєвий хлопець, Париж, можливість малювати. Але все якось непевно, наче міраж. Однак який солодкий. Їй до божевілля захотілося спробувати: 

— Тільки без сексу. Я не хочу зраджувати в стосунках.

— Без проблем. Але тоді й без обручки. Я не хочу зустрічатися з дівчиною, у якої є наречений.

Соля посміхнулася. Вона стягнула обручку з пальця й заховала її в сумочку. Демонстративно показала руку чоловікові.

— Пропоную випити за найкращий тиждень у нашому житті, — урочисто проговорив Даня й підніс свій келих вверх. В цей момент десятки феєрверків вибухнули на небі всіма кольорами веселки.

Біля сусіднього столу стояла Марія. Вона тримала келих з шампанським і уважно спостерігала за парою.