Ксенія Євчук - Зламана коханням, Ксенія Євчук

Можливо, мені варто поговорити зі старшою Мільєр, щоб насварила свою сестру і зупинила це безладдя.

Я потираю скроні, втискаючись у шкіру пальцями, ніби через це мій біль зупиниться.

Позираю на годинник на лівому зап'ястку. Ще є час для спокійного перебування в цій тиші. Не хочу думати про те, як старатимусь не померти протягом вечора, будучи в компанії маленької дупи.

Підходжу до раковини, щоб забрати свій ніж, але його немає. Нахиляюсь, шукаючи його десь поруч, але він просто безслідно зник.

Лайно, це вона.

Я вибігаю з ванної і з кімнати, доганяючи в тихому коридорі Мільєр. Вона йде граційно і повільно, ніби не вкрала тільки що ніж, який для мене значить так багато.

Це ніж, подарований Рафаелем на моє вісімнадцятиріччя.

Я беру її за плечі і розвертаю до себе обличчям.

— Де мій ніж?

Штовхаю її до стіни, і вона видає горловий стогін, відкриваючи свої чорні губи.

— Який ніж? — посмішка милої вбивці.

І я не бачу в її руках ножа. Кишень у сукні також немає, і сумочки чи клатчу, в який вона могла його закинути, теж не видно.

— Мій ніж, демоне. Де ти його поклала?

Лукава усмішка, і я вгамовую бажання обвити її шию рукою і стиснути до того моменту, доки вона не почне задихатись, ловлячи ротом повітря.

Це дитина.

Всього лише дитина.

Спокійно.

— Ти думаєш, що він у мене?

— Куди ти його діла?

Якби зараз коридором йшли люди, вони б подумали, що я її вбиваю або погрожую це зробити. І я насправді дуже хочу...

— Він може бути де завгодно.

— Приблизно?

Стараюсь не вдихати її запах, від якого нудить, і натискаю на її плечі сильніше, щоб вона нарешті дала реальну відповідь на запитання.

— Під сукнею.

— Я серйозно, дівчино.

— Я теж, коханий.

Я її вб'ю. Клянусь.

— Витягни його і віддай мені, доки я не застосовую свою жорстокість.

Якусь мить вона виглядає так, ніби думає, чи я справді щось зроблю в цьому випадку. Я задушу її милу шию.

Мільєр закушує свої щоки, її груди ритмічно здіймаються і опускаються. Куди вона могла запхати його під сукнею?

— Застосуй. — ненавиджу її насмішкуватий голос. — Твій ніж між моїми грудьми, любий. То ж чи не міг би ти його витягнути, доки він не розрізав мою чутливу шкіру?