Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

золотим малюнком. Під ним була шовкова сорочка, гаптована золотими та срібними нитками, сині шаровари, облямовані сріблом, синій коштовний пояс та червоні шкіряні чоботи. Вона допомагала йому скинути по черзі кожну одежину й, не втримуючись, торкалася руками широких волохатих грудей. Усі її коханці мали небагато волосся на тілі, і тепер воно її просто зачаровувало.

Оголений Цика розтягнувся на ліжку.

— А тепер роздягнися для мене, — наказав він їй. — І зроби це якомога красивіше.

Листяно-зелені очі пильно подивилися на нього, і паша відчув, як унизу наростає збудження. Пальцями Катріона повільно стягла свою накидку без рукавів, а потім скинула її одним рухом плечей. Потім її руки взялися за прозору рожеву сорочку, але, трохи стягнувши її, вона зупинилася. Замість неї Кат зняла пояс. Вдоволена усмішка освітила його обличчя, коли вона скинула маленькі пантофлі. Потім, повернувшись до нього спиною, Кат стягла із себе сорочку. Чути було, як його дихання пришвидшується та стає уривчастим. Вона послабила очкур своїх шовкових шароварів і почекала, доки вони повільно впадуть на килим. Відступивши від них, Катріона швидко повернулася до Цики обличчям.

Він знов усміхнувся.

— Карафка із золотавим напоєм, Інчилі. Налий нам два келихи.

Кат відчула насичений аромат вина. Здивована, вона глянула на чоловіка.

— Я гадала, мусульманам заборонено вживати міцні напої.

— Султан п'є, — відповів він, — і муфтій вирішив, що, коли вже султан призвичаївся, робити це дозволено всім, а поетам вільно ще й уславлювати ці напої. Узагалі я дотримуюся Корану. Я не п’ю й не дозволяю цього робити в моєму домі. Але сьогодні ніч нашого весілля, кохана моя. То випиймо ж одне за одного солодкого кіпрського вина.

Він підніс свій келих і мовив:

— За тебе, Інчилі, моя дружино. Хай ти друга в моєму домі, але перша в моєму серці.

Поглянувши їй в обличчя, він спорожнив свій келих.

Кат розуміла, що він чекає від неї подібної відповіді. Піднявши свій келих, вона тихо проказала:

— За вас, мій господарю Цико. Доки з милості Аллаха я залишатимуся вашою дружиною, годитиму вам в усьому, аби ви були щасливі, — і до дна спорожнила келих.

— Тобі не обов’язково, кохана, називати мене своїм господарем в усамітненні нашої спальні. Ти називатимеш мене Цикою або своїм мужем. Так! Називай мене своїм мужем! Я ще не чув, щоб ти казала мені це слово. То скажи ж його, Інчилі! Скажи «мій муже»!

Кат подумки попрохала: «Пробач мені, Босвелле», — а потім, дивлячись на Цикалазаде-пашу, промовила:

— Мій муж.

Його погляд обпікав її, і вона відчула тепло, яке охопило все її тіло. Він усміхнувся.

— Тебе огортає жар, еге ж? Не бійся. Гаммід додав до вина те, що допоможе нам продовжити наше задоволення. Цієї ночі ми будемо невпинні.

Кат затремтіла, налякана прихованим змістом цих слів. Потім паша підвівся й наказав їй опуститися перед ним навколішки. Вона підкорилася, і її серце шалено забилося, коли він сказав:

— Смакуй мене, моя солодка, як я скоро смакуватиму тебе.

Перед нею серед жмутка в’юнкого чорного волосся висів його чоловічий орган.

— Підкоряйся мені! — почула вона його суворий голос. Тремтячою рукою вона підняла опущений прутень і поцілувала його кінчик. Розуміючи, що в неї немає вибору, вона взяла його в тепло свого рота й заходилася смоктати.

— О Аллах! Аллах! — стогнав він від задоволення. Через кілька хвилин паша нахилився й підняв її. Вони впали на ліжко, Кат опинилася на спині. Губи чоловіка намацали її вуста, і, доки його поцілунки ставали все пристраснішими, Кат відчула, як усе її тіло обпікає тепло. Його дотики розпалювали її, і вона вже не здужала опанувати себе. Катріона раптом палко його захотіла і, звиваючись під ним, застогнала від задоволення, яке давали їй його довгі вправні пальці, що дедалі більше збуджували її пристрасть. Вона благала його робити ще більше, робити геть усе, що він схоче, з її слухняним тілом. Дія гіпнотичного навіювання Гамміда, за яким вона мала слухатися свого тіла, укупі з потужним афродизіаком доводили Кат до цілковитого божевілля.

Коли Цика опустив на неї очі, вона прошепотіла:

— Ти подібний до бика, мій муже! До могутнього чорного бика! Сіро-блакитні очі заблищали, і він відповів:

— А ти, кохана моя, до пари бикові — гарненька маленька золота теличка. Швидше, лебедонько. Спирайся на руки й коліна, і я любитиму тебе так, як бик любить теличку. — І він повернув її на живіт, підгинаючи коханій коліна. Паша хутко опустився на неї, щасливо зітхнув, відчувши її тепло та вологість, і руками став пестити груди, що тремтливо звисали донизу. Вона захлиналася від задоволення, яке давали їй його рухи, скрикувала, коли хвилі захвату підносили її все вище й вище. Це не припинялося. Він був невтомний, занурювавсь у неї дедалі глибше, знову й знову, доки зрештою вона не знепритомніла.

Коли Кат отямилася, він повернув її на спину й стривожено схилився до неї. Простягнувши руку, вона м’яко доторкнулася до його щоки, промовивши:

— Усе гаразд, Цико.

А потім відчула, як він розсуває її стегна, щоб знов увійти в неї. Над скляним склепінням повагом пропливав місяць, і темінь неба потроху блідла в передчутті перших променів світанку.

Розділ 52

Френсіс Стюарт-Гепберн, діставшись до Авелліно, з’ясував, що бандити, які докучали мешканцям цієї місцевості, зникли так само раптово, як і з’явилися. Страшними ознаками їхньої нещодавньої присутності були випалені обійстя, свіжі могили й перелякані жінки та діти.

Босвелл та його люди обнишпорювали ті місця кілька днів. Нічого не знайшовши, вони повернулися на віллу «Золота риба» й побачили порожній будинок і шість свіжих могил у саду.

Граф не збожеволів одразу ж лише завдяки тому, що головний садівник чекав тут на повернення свого господаря. Кивнувши на могили, Карло пояснив:

— Паоло, Марія, покоївки й помічниці. Маленька Мей у мене. Синьйору графиню та Сьюзен викрали. Ходімо зі мною, мілорде.

Дівчинка зможе щось пояснити. Вона була там, але їй пощастило якось сховатися. Я й гадки не маю як, бо вона небагато говорить відтоді, як прибігла до нас майже три тижні тому. Утім, сподіваюся, з вами вона говоритиме.

Побачивши їх, Мей зі слізьми кинулася Коналлові на руки:

— Ох, дядьку Коналле, який це був жах! Пірати викрали мою господиню та Сьюзен!

Коналл міцно схопив бідолаху за плечі.

— Зберися, дівчинко, і поясни нам, що саме сталося. Добре подумай, Мей, нічого не пропусти.

Стримуючи ридання, дівчина намагалась опанувати себе.

— Ми зі Сьюзен спали на ліжечку в кімнаті міледі, доки вас не було. У