Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

тобі про це чи питати твоєї згоди. Ти вже не рабиня, серденько моє. Невже ти не рада? — Його обличчя аж світилося від задоволення, коли він із надією дивився на неї.

У вухах Кат аж гуло від люті. їй довелося докласти неймовірних зусиль, проте вона швидко опанувала себе. Так тихо, що візирові довелося нахилитися, щоб почути її, вона мовила:

— Ви виказуєте мені неймовірну честь, мій господарю, — вона не могла більше нічого сказати, бо боялася зрадити себе.

Проте й цього було досить. Він приголубив її, цілуючи в губи, які легко відкрилися назустріч йому. Він вкривав підняте до нього обличчя поцілунками, потім опустився до її тонкої шиї, до грудей. Цика нетерпляче розчахнув прозору блузу, у поспіху навіть розірвавши серпанок. Він жадібно смоктав її соски, обидва по черзі, а потім, приклавши голову до її серця, радісно зітхнув, упевнений, що вона тепер беззаперечно належить йому.

— Цієї ночі ми починаємо все спочатку, моя люба Інчилі, — його глибокий голос тремтів від почуттів, які сповнювали його. — Минуле вже померло, моя прекрасна наречена. Нас цікавить лише теперішнє й майбутнє. Поглянь! Устає повний місяць, а над ним Венера, планета богині кохання! Ми зовсім скоро опинимося на острові Тисячі квітів, а там, в альтанці Зоряного сяйва, на нас чекає ніч насолоди. — Піднявши голову з її грудей, він поглянув на неї, у його сіро-блакитних очах танцювали крихітні золоті блискітки.

Катріона мовчала. їй страшенно хотілося закричати. Щоб він не бачив її обличчя, вона пригорнула його голову до своїх грудей. Кат ніяк не могла збагнути, як її прабабуся спромоглася стільки років прожити в мусульманському світі. Отож, щоб вони одружилися, не потрібно було ані повідомляти їй про це, ані питати згоди! Тепер вона зрозуміла, чому Гаммід наполягав, щоб вона якнайшвидше навернулася в іслам.

Він прикинувся її другом, увів в оману, переконав, що вона в безпеці — і все це, щоб догодити своєму господареві. Вона ніколи вже не довірятиме йому. Але гратиме в його гру цього разу за своїми правилами й не дозволить Гаммідові цього зрозуміти. Поки що вона буде люблячою другою дружиною візира. І не дозволить своєму обуренню зрадити її. Вона змусить їх усіх повірити, що вони її приборкали.

Човен зближався до берега, і Кат відчула пахощі квітів.

— Господарю Цико, — тихо мовила вона, — ми вже майже на місці. Мені краще поправити сорочку, інакше раби побачать те, що їм бачити не слід.

Зітхнувши, він підвів голову.

— Я ладен усе життя так просидіти, кохана.

— Ось-ось ми опинимось у нашій шлюбній альтанці, мій господарю, тоді ви зможете ще полежати на мені, — жартівливо піддражнила вона його.

— Цієї ночі ми не спочиватимемо, моя дружинонько, — голос у нього був хрипкуватим від пристрасті, і вона здригнулася.

Човен причалив до берега, і візир вистрибнув із судна, щоб швидко прив’язати його.

— Ви не знадобитеся нам до ранку, — сказав він наглядачеві. — Простеж, щоб веслярі зручно влаштувалися, але не розковуй ланцюгів. Спокуса втекти буде занадто великою.

Він узяв її за руку й вивів із човна.

— Даруй, кохана, що доведеться йти пішки, але я не хочу, щоб у цю ніч кохання навколо нас товклися раби.

— Господар Цика забуває, що я не розпещена східна красуня. У моїй країні жінки не лише ходять пішки, а й їздять на конях. Ведіть мене, мій господарю, я готова йти за вами.

Вони піднялися на острів по східцях, витесаних у скелі, і Кат спершу здалося, що весь острів — це просто висока скеля. Проте на вершині вони опинились у красивому, дбайливо доглянутому саду, посеред якого стояла мармурова альтанка. Місяць світив так яскраво, що можна було легко роздивитись і впізнати багато квіток. Тут росли дамаські троянди, розрив-трави, бугенвілїї, лілеї, тютюн та іпомеї. Були й плодові дерева, гілки яких вгиналися під вагою стиглих персиків і груш, а серед маленьких дзюркотливих фонтанів росли кипариси й сосни.

— Це просто дивовижно, — щиро вигукнула вона. — Зроду ще не бачила такого гарного саду.

— Я сам заклав його. Як і мій господар султан, я опанував це мистецтво, — з гордістю пояснив він. Кат іще не знала його з цього боку.

Цика взяв її за руку й повів доріжкою, усипаною білим гравієм, до альтанки, що стояла посеред блискучого овального ставка.

Прямокутна альтанка була збудована з мармуру кремового кольору, невеличку веранду підпирали колони. Пройшовши вузьким ажурним мостом, вони увійшли всередину через відчинені дерев’яні двері, прикрашені мідними цвяхами. Кат приголомшено оглядала приміщення.

Стіна навпроти дверей складалася із самих лише вітражних вікон, з яких видно було ставок, сад і осяяне місяцем море. Під ногами лежав величезний килим із візерунком «медальйон», сплетений із ниток червоного, зеленого, золотого та різноманітних відтінків синього кольору. Стіну праворуч від неї прикрашала шовкова драпіровка із зображенням перського саду. У стіні ліворуч були двері, а біля них — ще один шовковий килимок, на якому красувало двійко коханців також у саду. В одному кутку кімнати стояв низький круглий мідний столик, навколо якого були розкидані подушки. Зі сволоків розмальованої стелі звисали золоті та срібні лампи, ароматна олія в яких виповнювала кімнату пахощами.

Проте головним предметом обстави було величезне квадратне ліжко, що стояло на вкритому килимами узвишші просто посеред кімнати. На ньому не було подушок, не зрозуміло було, де узніжжя. Зверху жодного навісу. Це був просто прямокутник із шовковими простирадлами та пуховою ковдрою. На узвишші поряд із ліжком стояло кілька невеликих столиків із чорного дерева, оздоблених кольоровими мозаїками або переливчастими перлинами. На столах — карафки із золотавою рідиною та чаші з фруктами, маслинами й зацукрованим мигдалем.

Паша мовчки підійшов до Кат і обійняв її, накривши долонею одну частину грудей, великим пальцем натискаючи на сосок.

— Тобі подобається, кохана?

— Це неймовірна краса, — відповіла вона щиро.

— Поглянь, що над ліжком, — мовив він, і Кат, звівши догори очі, побачила, як стеля розсувається, залишаючи лише скляний купол, крізь який відкрилося неймовірно красиве нічне небо.

У неї перехопило подих.

— Я ніколи такого не бачила! Як це влаштовано?

— Пояснення, моя голубко, буде надто складним, щоб утямити твоїй гарненькій голівці, — відповів він, повернувши дружину до себе й поцілувавши кінчик її носа.

Кат розлютилася, але швидко проковтнула образу й підняла до нього обличчя, запрошуючи цілувати її далі. Він легко торкнувся губами її вуст, а потім мовив:

— Ходімо до ліжка, моя кохана.

— Я можу прислужити вам, мій господарю? — Вона зайшла йому за спину й зняла з нього халат із червоної парчі із