Андрій Васильович Лісовий - Ендрю, Андрій Васильович Лісовий

Розділ 4. Подорож на Вінниччину

Відносини між Ендрю і Вікторією розвивалися з неймовірною швидкістю. Їхні зустрічі ставали частішими, і кожна мить, проведена разом, зміцнювала їхній зв'язок. Вони разом відкривали для себе красу і культуру України, підтримували один одного в складні моменти. Ендрю все частіше залишався у Вікторії на ніч, їхні стосунки перетворювалися на щось більше, ніж просто романтичний зв'язок.

Але раптом у їхнє життя увірвалася несподівана новина. Дружина Ендрю, Еллі, дізналася про його стосунки з Вікторією. Чи то через посольство, чи може від американських журналістів, які брали інтерв'ю у Ендрю, а Вікторія випадково потрапила в кадр – ця новина дійшла до Еллі.

Ендрю стояв на балконі квартири Вікторії, дивлячись на захід сонця. Телефон вібрував у кишені, і він побачив на екрані ім'я своєї дружини. Він глибоко вдихнув і натиснув на кнопку прийому виклику:

– Еллі, привіт. Як ти?

– Привіт?! Ти серйозно, Ендрю? Ти думав, що я не дізнаюся? Що це за жінка, з якою тебе бачили журналісти? Вікторія, так? Твоя нова коханка? – Еллі була обурена і категорична, її голос в телефонній слухавці звучав гнівно і рішуче.

– Еллі, я можу все пояснити. Це не так, як ти думаєш.

– Пояснити? Що тут пояснювати? Ти зрадив мене, нашу доньку, нашу сім'ю! Як ти міг? Я довіряла тобі, чекала, а ти...

– Еллі, я не хотів, щоб все так сталося. Це... сталося несподівано. Вікторія – особлива людина, але це не означає, що я перестав любити тебе або нашу доньку.

– Особлива? І що тепер? Ти збираєшся залишити нас? Я не можу це пробачити, Ендрю. Я хочу розлучення.

– Еллі, не роби цього. Ми можемо все обговорити, знайти рішення. Це складно для нас обох, але я не хочу втратити тебе і Емму.

– Ти вже нас втратив, Ендрю. Твої дії говорять голосніше за слова. Я не можу жити з такою брехнею. Я вже зв'язалася з адвокатом. Ти отримаєш документи на розлучення найближчим часом.

– Еллі, будь ласка, подумай ще раз. Ми можемо знайти спосіб...

– Немає більше "ми", Ендрю. Ти зробив свій вибір. Тепер моя черга. Прощавай.

Еллі поклала слухавку, і Ендрю залишився стояти на балконі, відчуваючи важкість на серці. Він зрозумів, що втратив щось дуже важливе, і тепер мусив жити з наслідками своїх дій.

Немов обухом по голові, Ендрю стояв приголомшений. Він не міг повірити: як же так? Він же герой, він тут, в Україні, майже на війні. Чомусь був впевнений, що Еллі не дізнається. А якщо й дізнається, то пробачить, тому що і в неї на початку їхнього подружнього життя були інтрижки чи романи. Більше того, Ендрю двічі дізнавався про її зради, але прощав, тому що у них була маленька донечка. І раптом так різко Еллі просить розлучення, так різко, чому?

– Невже вона не може мене пробачити, – думав Ендрю. – Я ж теж людина, істота з плоті, з душею, з думками. Чому вона не може мене пробачити?

А інший голос у нього в голові казав:

– Можливо, так і мала закінчитися ця ситуація, цей трикутник мав якось вирішитися.

Але так різко, він не очікував. Лише вчора розмовляв з Вікторією і обіцяв на вихідні поїхати в гості до її батьків. І раптом він уже не хоче нічого, раптом така ситуація, яка кардинально міняє життя на 180 градусів. Що ж тепер буде? Він тепер ніколи не побачить свою донечку, лише фотографії і, можливо, голос у телефонній трубці.

Ендрю стояв на балконі, намагаючись зрозуміти, що робити далі. Його життя здавалося розбитим на шматки, і він не знав, як зібрати їх разом. Він відчував себе винним і розгубленим, адже не міг уявити, як його дії могли так боляче вдарити по його родині.

Вікторія, помітивши зміну в його настрої, вийшла на балкон і обережно поклала руку на його плече:

– Андрійку, що трапилося?

Він важко зітхнув, намагаючись знайти слова:

– Еллі дізналася про нас. Вона хоче розлучення.

Вікторія відчула, як її серце стискається. Вона знала, що їхні стосунки можуть мати наслідки, але не думала, що все станеться так швидко і драматично.

– Я дуже шкодую, Андрійку. Що ти збираєшся робити?

Ендрю подивився на неї, намагаючись знайти відповідь:

– Я не знаю, Вікторіє. Я просто... не знаю.

Вікторія поклала руку на його плече, дивлячись йому в очі:

– Андрійку, я розумію, що це була важка новина для тебе. Але ми повинні знайти спосіб перейти через це разом.

Ендрю зітхнув, відчуваючи тяжкість на серці.

– Це просто... я не знаю, що робити. Я навіть не міг уявити, як ти віднесешся до цього.

– Я розумію, що це важко сприйняти. Але ти знаєш, що я завжди тут для тебе. І я хочу зробити все можливе, щоб допомогти тобі пережити це.

Ендрю опустив голову, відчуваючи внутрішній розлад:

– Я не знаю, чи зможу це забути.

Вікторія стиснула його руку, намагаючись вселити надію:

– Можливо, нам потрібно трохи змінити обстановку, відірватися від усього цього. Що ти скажеш на розслаблену поїздку до моїх батьків на Вінниччину? Ти зможеш трохи відпочити, а я допоможу тобі знайти внутрішній спокій.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍