Шекспір Вільям - Генріх IV (Король Генріх Четвертий), Шекспір Вільям

Ось вам ваш Персі. (Кидає тіло на землю.) Якщо вашому батьку заманеться віддячити мені, добре. А ні, то хай наступного Персі він вбиває сам. Я розраховую тепер стати графом чи герцогом, не менше.
П р и н ц. Що це значить? Я сам убив Персі і бачив тебе мертвого.
Ф а л ь с т а ф. Он як? Господи, господи! Яка дивовижна безсовісність! Справді, я лежав бездиханний, так само, як і він. Та потім обоє підхопились тієї ж хвилини і ще добру годину бились за шрусберійським баштовим годинником. Вірте мені, якщо я заслуговую на довіру; а якщо не вірите, на вас лягає ганьба невдячності, що моя доблесть залишиться без нагороди. Клянусь життям, що я завдав йому цю рану у стегно. Якби він був живий, у нього б не вистачило нахабства заперечувати це, а то я загнав би в нього ще раз цей меч по самісіньке руків'я.
Л а н к а с т е р
Не чув я дивовижнішої казки.

П р и н ц
Подібного не бачив брехуна.
Іди, красуйся з ношею на спині.
Якщо тобі неправда допоможе,
Як правду я її роззолочу.

Сурми дають сигнал до відступу.
Суперник дав до відступу сигнал.
Вітаю з перемогою! Ходімо,
Оглянемо з горба все поле бою,
Хто з наших друзів вбитий, хто живий.

Принц Генріх і принц Джон ідуть геть.
Ф а л ь с т а ф. Піду за ними. Здається, на мене чекає нагорода. Нагороди, Господи, всякого, хто нагородить мене. Якщо я тепер піду вгору, треба буде трохи схуднути. Буду пити проносне, не питиму хересу, житиму пристойно, як порядна людина.
Фальстаф дає знак солдатам підняти тіло Готспера
і іде з ними геть.

СЦЕНА 5

Намет короля Генріха.
Сурми і барабани. Сидить к о р о л ь Г е н р і х.
Стоять п р и н ц Г е н р і х, п р и н ц Д ж о н Л а н к а с т е р с ь к и й,
В е с т м о р л е н д, офіцери.
Вводять під вартою В у с т е р а і В е р н о н а.

К о р о л ь
Чекає кожен заколот відплата. –
Чи не з тобою, Вустере, послали
Ми в табір ваш свою любов і мир?
Спотворив ти злочинно зміст послання
І тим довіру Персі обманув.
Три лицарі і граф, в бою убиті,
Так само, як і тисячі солдат,
Могли б тепер лишитися живими,
Якби ти чесно, як християнин,
Між нами відновив колишню згоду.

В у с т е р
Зробити так примусили мене
Турботи про родинний порятунок.
Скоряюсь я тому, що заслужив,
Бо я на цей обман пішов свідомо.

К о р о л ь
Хай Вустера і Вернона ведуть
На страту. Інших вислухаєм потім.

Варта відводить Вустера і Вернона.
Які звістки останні з поля бою?

П р и н ц
Коли побачив Дуглас зраду щастя,
Загибель Персі і загальний жах
Безладно відступаючого війська,
Він сам навтіки кинувся за ним.
Але раптово кінь його спіткнувся.
Розбившись, вершник втрапив у полон,
І зараз Дуглас в мене у наметі.
Благаю вас дозволити мені
Його подальшу вирішити долю.

К о р о л ь
Не суперечу.
П р и н ц
Милий брате Джоне!
Піди, зроби цю благородну справу:
Дай Дугласу свободу. Хай іде,
Без викупа, куди він побажає.
Ударами своїми по шоломах
Примусив він відвагу поважати
І в наших ворогах.

Л а н к а с т е р
Зроблю я це
З великим задоволенням.

К о р о л ь
Тепер
Лишається нам військо розділити.
Ти, Джоне, разом з лордом Вестморлендом
На Йорк негайно вирушиш, де граф
Нортумберленд з прелатом Скрупом разом
Готуються до спротиву ретельно.
А я і Гаррі рушимо в Уельс
Глендавра упокорити і Марча.
Одне зусилля ще потрібне, власне,
І остаточно заколот погасне.
Повинні ми не розгубити сили,
Аж поки ми зухвальців не провчили.

Ідуть геть.

КОРОЛЬ
ГЕНРІХ ЧЕТВЕРТИЙ

ЧАСТИНА ДРУГА

ДІЙОВІ ОСОБИ

К о р о л ь Г е н р і х Ч е т в е р т и й
Г е н р і х, принц Уельський, згодом
король Г е н р і х П'я т и й,
Т о м а с, герцог Кларенс,
П р и н ц Д ж о н Л а н к а с т е р с ь к и й,
П р и н ц Г е м ф р і Г л о с т е р, сини короля.

Г р а ф У о р і к,
Г р а ф В е с т м о р л е н д,
Г р а ф С о р р е й,
Г а у е р,
Г а р к о т,
Б л е н т, прибічники короля.

Л о р д В е р х о в н и й с у д д я.
Й о г о п о м і ч н и к.

Г р а ф Н о р т у м б е р л е н д,
С к р у п, архієпіскоп Йоркський,
Л о р д М о у б р е й,
Л о р д Г а с т і н г с,
Л о р д Б а р д о л ь ф,
С е р Д ж о н К о л ь в і л ь, супротивники короля.

Т р е в е р с,
М о р т о н, слуги Нортумберленда.

С е р Д ж о н Ф а л ь с т а ф.
П а ж Ф а л ь с т а ф а.
Б а р д о л ь ф.
П і с т о л ь.
П о й н с.
П е т о.

Ш е л л о у,
С а й л е н с, мирові судді.
Д е в і, слуга Шеллоу.

Ц в і л ь,
Х м а р а,
Л и ш а й,
Н е м і ч,
Т е л я, рекрути.

К л і щ,
К і г о т ь, поліцейські.

Л е д і Н о р т у м б е р л е н д.
Л е д і П е р с і.
М і с т р і с К у і к л і, трактирниця в Істчіпі.
Д о л ь Т е р ш и т.

Л о р д и, о ф і ц е р и, с о л д а т и, п а ж і, г о р о д я н и, в о р о т а р, г і н ц і, д в а с у д о в и х п р и с т а в и, т р а к т и р н і с л у г и, п о л і ц е й с ь к і,
с л у г и і п о ч е т.

В т і л е н н я П о г о в о р у — у п р о л о з і.
Т а н ц ю р и с т, щ о ч и т а є е п і л о г.

Місце дії – Англія початку п'ятнадцятого століття.

П Р О Л О Г
Уоркуорт. Майданчик перед замком.
Входить В т і л е н н я П о г о в о р у в одязі,
розмальованому язиками.

В т і л е н н я П о г о в о р у
Зімкніть вуста і нашороште вуха:
До вас прибув з чутками Поговір.
А хто, скажіть, їх слухати не хоче?
Зі сходу мчу на захід я, вітри
У свій візок запрягши замість коней.
Я сповіщаю всюди про події,
Що трапились деінде на землі.
Розносять незчисленні язики
Плітки й брехню на всіх наріччях світу.
Ні наклепу, ні вигадки немає,
Яких не розповсюдили б вони.
Брешу про мир напередодні воєн,
Залякую війною в час затишшя,
Коли усюди спокій і, напевне,
Людей турбує зовсім інше зло.
По суті, Поговір – звичайна дудка,
В яку дудять обман, здогадка, заздрість.
На цій сопілці велелюдний натовп
Уміє грати краще за усіх.
Та все оце пояснювать вам зайве,
Бо надто добре ми знайомі з вами.
Ми всі отут немов одна сім'я.
Скажу, навіщо я сюди з'явився:
Отож, уже летить правдива звістка
Про перемогу Генріха. Я хочу
Неправдою цю правду підмінить.
Під Шрусбері розбите військо Персі
І заколот потоплений в крові
Бунтівників. Та я про ці події
Мовчатиму. Я тут, щоб роздзвонити,
Що Гаррі Монмут вбитий у бою
Мечем героя Готспера, що Дуглас
В двобою обезглавив короля.
Оце таку брехню я розпускаю
У селах придорожніх і містах,
Які лежать між Шрусберійським полем
І мурами цього старого замку,
Поточеними сильно хробаками,
Де досі прикидається недужим,
Чекаючи звісток, Нортумберленд.
Гінці йому привозять лиш неправду,
Якою світ завдячує мені.
Готовий він задовольнитись нею,
Та краще б не втішався він брехнею.
(Іде геть.)
Дія перша

СЦЕНА 1

Там же.
Входить л о р д Б а р д о л ь ф.

Л о р д Б а р д о л ь ф
Гей, хто там? Відчиніть!
В о р о т а р відчиняє ворота.
Чи вдома граф?
В о р о т а р
Так, вдома. Як, мілорде, доповісти?

Л о р д Б а р д о л ф
Скажи, лорд Бардольф біля брами жде.

В о р о т а р
Граф у садку. Якби-то ваша воля
Постукати у хвіртку, – він озветься.
Входить Н о р т у м б е р л е н д.

Л о р д Б а р д о л ь ф
А ось він несподівано і сам.
Воротар іде геть.
Н о р т у м б е р л е н д
Які новини, лорде? Кожна мить
Народжує нечувані події.
Вони, неначе норовистий кінь,
Свою вузду порвавши, на скаку
Ламають перешкоди на дорозі.

Л о р д Б а р д о л ь ф
З-під Шрусбері новини я привіз.

Н о р т у м б е р л е н д
Новини ці хороші, сподіваюсь?

Л о р д Б а р д о л ь ф
Які лиш може серце побажати.
Поранено смертельно короля.
Принц Генріх вбитий вашим славним сином,
Обидва Бленти Дугласом убиті.
Утік із поля бою Вестморленд,
З ним разом Джон Ланкастерський і Стеффорд.
А Монмутів лінивий кнур Фальстаф
Потрапив у полон до Гаррі Персі.
Який великий успіх, чи не так?
Такої перемоги не бувало
З часів щасливця Цезаря!

Н о р т у м б е р л е н д
Звідкіль
Дістали ви відомості про битву?
Ви в Шрусбері були? Ви бились там?

Л о р д Б а р д о л ь ф
Я говорив з одним, що звідти йшов.
Він був на вигляд чоловік поважний
І присягався, що усе це – правда.

Н о р т у м б е р л е н д
Та ось слуга мій Треверс. Я послав
На розвідку його іще в вівторок.
Входить Т р е в е р с.

Л о р д Б а р д о л ь ф
Мілорде, я зустрів його в дорозі.
Новини знає він зі слів моїх.

Н о р т у м б е р л е н д
Які новини, Треверсе, приніс ти?

Т р е в е р с
Від лорда я почув про перемогу
І повернув коня свого назад,
Та в лорда кращий кінь, і я відстав.
Коли він зник, з'явився інший вершник.
Він наздогнав і, стримавши коня,
Спитав мене, як їхати на Честер.
Я показав дорогу й попросив
Розповісти, що знає він про битву.
На це він відповів мені похмуро,
Що Персі щастя зрадило в бою
І що "гаряча шпора" охолола.
Нічого не додавши, він встромив
Зірчасті шпори в змучену тварину
І геть помчав, здіймаючи пилюку
І простір поглинаючи немов.

Н о р т у м б е р л е н д
Що ти сказав? Чекай-но. Повтори.
Що Готсперове тіло охололо
І заколоту щастя не було?

Л о р д Б а р д о л ь ф
Не треба сумніватися, мілорде.
Якщо ваш син не переміг у битві,
Я за шнурок шовковий віддаю
Своє баронство, присягаюсь честю.

Н о р т у м б е р л е н д
Та звідки ж взяв подробиці той вершник?

Л о р д Б а р д о л ь ф
Він, певне, мародер, що вкрав коня
І з ним чимдуж тікав із поля бою.
Молов, що прийде в голову йому.
Та ось іще гінець несе новини.
Входить М о р т о н.

Н о р т у м б е р л е н д
Погляньте на обличчя у слуги:
Воно сумне, немов жалобна стрічка.
Таким буває берег після бурі,
Спустошений набігом хвиль морських.
Ти, Мортоне, із Шрусбері з'явився?

М о р т о н
Без пам'яті тікав я звідтіля,
Де смерть страшну личину одягнула,
Щоб ще сильніше налякати нас.

Н о р т у м б е р л е н д
Та як там син і брат мій? Ти тремтиш
І блідість щік твоїх віщує горе
Іще раніше, аніж твій язик.
Таким колись, напевне, був гінець,
Розгублений, знесилений, спітнілий,
Який прибіг Пріама сповістити
Глухої ночі про пожежу Трої.
Та перш ніж слово вимовить він встиг,
Пріам побачив сам вогонь пожежі.
Отак і я в очах твоїх читаю
Жахливу звістку про загибель сина.
Ти розпочав би здалеку, напевне,
І розповів про героїчні вчинки:
"Ось так зробив ваш син, а так – ваш брат,
Так бився мужній Дуглас." А в кінці,
Щоб справді приголомшити мене,
Промовив би, що всі вони убиті.

М о р т о н
Живим лишився Дуглас, брат ваш – теж.
Одначе, син ваш…

Н о р т у м б е р л е н д
Син помер? Убитий?
Як я боявся! Як передбачав!
Біду ми відчуваємо відразу,
Лиш боїмось підтвердження почути.
Ну, Мортоне, спростуй мої підозри,
Скажи, що граф твій дурень і слинько.
Образу з насолодою сприйму я,
За викриття тебе нагороджу.

М о р т о н
Як можу суперечити я вам?
Людина ви розумна й прозорлива.
Побоювання ваші справедливі.

Н о р т у м б е р л е н д
Та все ж не кажеш ти, що син помер.
Навіщо ти хитаєш головою,
Немов би заперечуєш загибель?
Не ображає нас язик того,
Хто нам приніс про смерть печальну звістку.
Грішить лиш той, хто бреше про мерця,
Не той, хто сповістив про смерть людини.
Хоч важко бути вісником нещастя,
Бо голос цей залишиться назавжди
Ненависним, як погребальний дзвін.

Л о р д Б а р д о л ь ф
Не вірю я у те, що Готспер вбитий.

М о р т о н
Мені вас переконувати гірко,
Та бачив я без пам'яті, в крові,
Рукою принца зваленого Персі,
Який, упавши, більше не вставав.
Він за життя відвагою своєю
До бою надихав бунтівників.
Коли ж пішли чутки, що він убитий,
Відвагу й мужність втратили усі.
Він всіх єднав.