Ірен Кларк - Гра без правил, Ірен Кларк

— А Макс, курва, звалив, щоб його не пристрелили, як бачиш…

Я переварювала цю інформацію.

— То виходить, що…

— Виходить, що Воронов вважає Макса зрадником, думає, що той його обікрав і тепер шукає його, щоб зробити з нього м’ясний фарш.

Я закрила очі, порахувала до п’яти, щоб не почати трощити меблі.

— Макс, бл*ть…

Дімон стенув плечима.

— І найгірше, що якби Макс справді взяв товар, його б уже продали. А він нікуди не виходить на зв’язок, не продає нічого, просто випарувався.

— Тобто хтось інший його кинув, а він просто втік?!

Дімон зітхнув.

— От саме.

Я провела руками по обличчю, відчуваючи, як піднімається злість.

— Нам треба знайти його швидше, ніж Воронов. Інакше він буде мертвий.

Дімон криво посміхнувся.

— Лано, ти ж розумієш, що якщо ти це зробиш, ти автоматично стаєш частиною цього лайна?

Я глянула на нього й пирхнула.

— Та я вже по вуха в цьому гівні.