Лана Рей - Пов'язані таємницею, Лана Рей

12 Алекс Стоун

Я вирішив відразу перевірити свою версію з порталом.

- Кайро, ти почекаєш в моєму кабінеті. Щойно я заберу свого знайомого мага - портальщика і перенесу його туди, де було знайдено останню жертву, то відразу повернусь за тобою, - промовив я, залишаючи цю руду біду в своєму робочому кабінеті.

- Добре. Я тебе почекаю. Тільки ти не барись довго, - пообіцяла Кайра і відразу почала нишпорити по шухлядах.

- Ельфійський шоколад лежить у нижній шухляді мого робочого стола. Я скажу своєму секретарю, щоб він приніс тобі каву.

Знайшовши шоколадку, Кайра відразу почала її розгортати.

Підозрюю, що навіть кінець світу не стане цій відьмі на заваді, якщо вона захоче чогось солоденького.

Залишивши Кайру насолоджуватись ельфійським шоколадом, я перемістився до  Тобіоса.

Цей маг був ще тим диваком, але свою справу він знав добре. Крім того, він був винен мені послугу. 

Бідкаючись і стогнучи, Тобіос неохоче піднявся з ліжка і пішов перевдягатись.

Через п'ятнадцять хвилин ми з ним вже були біля будівлі центральної столичної бібліотеки.

Тобіос почав ходити колами, повзати навколішки і робити інші дивні речі, але я знав, що якщо тут відкривався портал, то він його відчує і знайде місце, куди той веде.

Залишивши портальщика під надійним наглядом свої агентів, я поспішив за Кайрою.

Відьма вже встигла спустошити всі мої запаси рідкісного шоколаду і знову почала  нишпорити в кабінеті.

- Тут більше нічого немеє. Можеш не шукати, - попередив я Кайру

- Скнара...

- Закрий очі, - порадив я відьмі і переніс нас туди, де залишив Тобіоса.

Мій знайомий портальщик досі повзав довкола, принюхувався і мацав землю, чим дуже розвеселив моїх підлеглих і Кайру.

- Є! Алексе, я його знайшов! Слід вже майже зник, але я все ж його відчув! - Порадував мене Тобіос.

- Молодець, друже. Я знав, що тільки ти зможеш впоратись з подібним завданням.

- Так і є.

-Зможеш відкрити його?

- Так. На це мені знадобиться приблизно пів години.

- Чудово! Цього часу вистачить, щоб ми змогли підготуватись.

Поки Тобіос вираховував координати порталу, я наказав зібрати загін темних агентів.

Вони були елітою управління магічного правопорядку.

Коли все було готово, Кайра заявила, що хоче піти разом з нами.

Я не дуже хотів брати її собою, бо це було досить небезпечно, але, все ж погодився.

Сперичатись із цією впертою відьмою у мене зарз не було ні часу, ні бажання.

Щойно Тобіос відкрив портал, туди почали заходити темні агенти. Ми з Кайрою зайшли одними із перших.

Ми опинились у тій самій підземній кімнаті, що я бачив у спогадах жандарма.

Пентаграма на підлозі ще досі ледь помітно світилась темно - фіолетовим.

На її кінцях були залишки чорних свічок. Жертовний вівтар світився чорним.

Жодного мага в кімнаті не було.

Я відчув, що магія Кайри сколихнулась. Схоже, що відьма зреагувала на зловіщу енергію смерті, що відчувалась тут.

- Заспокойся, Кайро. Дихай. Дихай глибше, - промовив я, обійнявши її за плечі.

Через кілька хвилин Кайра змогла себе опанувати.

- Ваша Світлосте, ми знайшли вихід  з цієї кімнати. Не повірите, куди він веде, - сказав Раян, підійшовши до нас.

- Здивуй мене, Раяне.

- Він веде в старе крило центральної столичної бібліотеки, біля якої ми вже пів ночі тупцяємось. Уявляєте?

- Ти хочеш сказати, що ми знаходимось під будівлею бібліотеки? - Уточнив я.

- Саме так. Ми теж були шоковані такою знахідкою.

Ми з Кайрою переглянулись. Схоже, що наш ворог занадто смовпевнений, раз дозволяє собі творити подібне в самому центрі столиці.  

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍