Лана Рей - Пов'язані таємницею, Лана Рей

Темні агенти управління магічного правопорядку зачистили рештки невидимців, що не встигли втекти з палацу.

- Ваша Світлосте! Навколо оперного театру з'явилась смертельно небезпечна магічна аура, - схвильовано повідомив мені Раян, скориставшись артефактом зв'язку.

- Я зараз буду там. Без мене нічого не робіть, - відповів я і відключився.

- Твоя відьма дала про себе знати? - Поцікавився король.

- Думаю, що так. Вибачте, Ваша Величносте, але я зараз мушу йти.

Перемістившись до оперного театру, я відразу відчув магію Кайри. Колись на полі бою я вже відчував цю жахливу жагу вбивств.

Неочікувано пролунав вибух і в одній із стін театру з'явилась велика дірка. З криками та лайкою звідти почали вибігати маги в сірих плащах.

- Там Погибель! - Верещав один із них.

Схоже, що він  теж був на війні і знайомий з магією Кайри.

- Ці йолопи бігли прямісінько в руки  моїх агентів. Невидимці навіть не намагались прутчатись. 

Здавалось, що вони раділи тому, що їх заарештовують.

Увійшовши у отвір в стіні, я помітив сходи, що вели кудись вниз.

Спустившись туди, я зрозумів, чому ті виродки так тікали.

Довкола валялись рештки тіл і все було червоне від крові. Від магії Кайри вибухало все живе, що її оточувало, якщо вона цього хотіла.

Це була магія генерала Погибелі. Я на власні очі бачив, як наші військові перетворювались на кроваве місиво за лічені хвилини.

На щастя, Кайра не могла довго використовувати цю жахливу магію.

- Падлюка ти тупоголова! - Почув я сердитий голос відьми, що долинав із сусіднього приміщення.

- Кайро, з тобою все добре? - Поцікавився я, щойно побачив її.

- Так. Не хвилюйся про мене. Алексе, ти тільки подивись на цього бісового бовдура! - Промовила відьма, стукнувши ногою розпластане на підлозі тіло, в якому я впізнав нашого міністра магії, герцога Вальдьє.

- Які люди, Ваша Світлосте! - Сказав я, підходячи ближче.

- Уяви собі, Алексе, цей тупий бовдур витратив купу дорогих ресурсів, запудрив людям мізки,насовав їм в голови смертельних  печатей, щоб що ? Підійняти ось це одуробло?! - Лютувала Кайра, показуючи рукою кудись за мою спину.

Озирнувшись, я побачив рештки якоїсь мумії, що досі димілись.

- Ваша Світлосте, можете пояснити мені, що там валяється в куточку і смердить? - Запитав я у переляканого міністра магії.

- Ця... Ця відьма - справжнє чудовисько! Вона знищила засновника нашого ордена, магістра Одібера... Ми вже майже повернули його до життя.

- Алексе, ці виродки вбили нещасних відьом, щоб підняти якогось смердючого страшка! І з цим вони збирались захопити владу в королівстві і знищити всі магічні раси, які їм не подобались?! У мене навіть слів немає. Краще забери цього вилупка, поки я не розірвала його на клаптики.

- Зараз заберу. Он вже і Раян з'явився.

Поки на міністра накладали магічні пути, я підійшов до Кайри і обійняв її.

Навіть знаючи про те, на скільки вона сильна, я не переставав хвилюватись за неї.

- Які ж вони йолопи! Стільки всього накоїли, зіпсували найдорожчі інгридієнти і заради чого?! - Продовжувала обурюватись відьма.

- Я прослідкую, щоб їх усіх  жорстоко покарали...

- А моя сукня? Тепер вона зіпсована, - бідкалась Кайра, важко зітхаючи.

- Якуплю тобі нову, багато нових...

- Я хочу оту, дуже дорогу з діамантами, що виставлена в салоні мадам Брюно. Я заслужила на щедрий подарунок?

- Звісно, що заслужила. Я куплю тобі все, що ти захочеш...

- А золотий ріг пісчаного монстра?

- І його теж...

- А зуби  підземного дракона?

- Кайро, не нахабній...

- Варто було спробувати і скористатись моментом, коли ти такий добрий.

- Яка ж ти хитра пройда, Кайро... Сьогодні я зрозумів, що кохаю тебе і не уявляю свого життя без твоїх постійних вибриків. Вийдеш за мене заміж?

- Алексе, ти знову вхопив смертельне прокляття?

- Ні. Я просто хочу бути з тобою.

- Мені треба подумати...

- Як довго?

- Хвилин п'ять.

- Кайро!

- Ну, добре... Ти - розумний, вродливий, знатний, багатий, а головне - щедрий. Що ще потрібно для повного щастя? Я згодна...

Кінець