Лана Рей - Пов'язані таємницею, Лана Рей

Що може пов'язувати звичайну відьму і впливового герцога? Звичайно, що спільна таємниця. Та така, що колись змусила їх вступити у фіктивний шлюб на цілий рік. Коли кожен з них одержав те, що хотів, вони розлучились. Кожен пішов своїм шляхом. Кайра Вульф стала відомим і успішним зіллєваром, а Алекс Стоун - начальником управління магічного правопорядку і навіть встиг влаштувати заручини з якоюсь аристократкою. Що станеться, якщо доля знову зведе цих двох? Чи зможуть вони об'єднатись, щоб разом розслідувати загадкові вбивства відьом і впіймати маньяка? І чи не стануть на заваді їхні почуття один до одного?

1Кайра Вульф

Сьогодні був мій перший вихідний за останній місяць. Першим пунктом у моєму списку був похід по крамницях, але його довелося перенести.

Проходячи повз білосніжний храм богині кохання, я побачила там чималий натовп зівак. Моя природна цікавість не дала мені піти далі.

- Одружується хтось впливовий і відомий? - Поцікавилась я у дівчат, що стояли найближче.

- Зараз тут відбудуться заручини герцога, Алекса Стоуна і графині, Лілії Форде, - привітно відповіла мені одна з них.

- Ого! А це вже цікаво, - відповіла я і теж приєдналась до натовпу.

Ще б мені було нецікаво. Не щодня  можна побачити заручини свого колишнього фіктивного чоловіка.

Не збираючись тупцятися десь позаду, я нахабно допомагаючи собі ліктями,  протислася у перший ряд глядачів.

Хвилин через десять до храму під'їхала розкішна карета.

Я дивилася, як високий і вродливий брюнет веде під руку пишногруду блондинку і посміхалася на всі тридцять два.

Не знаю, що саме стало причиною того, що Стоун відразу мене помітив. Можливо те, що я тут була єдиною рудоволосою? Або те, що я була вбрана у яскраво - червону сукню і мене важко було не помітити? Або причиною цього стала моя неймовірна врода? Хотілося б вірити, що останнє.

Проходячи повз мене, герцог Стоун підняв брову ніби запитуючи, що я тут роблю.

Колись нас поєднала спільна таємниця, примусивши вступити у фіктивний шлюб, який тривав рівно рік.

Коли кожен з нас отримав те, що хотів, ми розлучились.

З того часу минуло вже п'ять років. Кожен з нас жив своїм життям. 

Я стала найвідомішим зіллєваром столиці, а  Алекс Стоун - начальником управління магічного правопорядку, а тепер ще й заручився з якоюсь аристократкою.

Щойно солодка парочка зайшла до храму богині кохання, я пішла.

Все, що хотіла, я вже побачила. Більше мені тут нічого було робити.

Я вирішила спершу сходити в кафе, а потім вже влаштувати забіг по крамницях.

- Чергове жахливе вбивство! Невідомий маньяк знову вбив відьму! - голосно вигукував хлопчик, що продавав газети.

Схоже, що я надто довго просиділа у своїй лабораторії, раз нічого не знаю про те, що хтось вбиває відьом.

Купивши у хлопчика газету, я зайшла до найближчого кафе.

Замовивши собі шматок апельсинового торта і чай, я почала читати газету.

Виявилося, що в столиці з'явився якийсь маньяк, що полює на відьом. Цей нелюд вбив вже трьох.

Для мене, як для відьми, це була особливо погана новина. Тільки цього мені не вистачало для повного щастя.

Насолодившись десертом, я поспішила на пошуки нових модних суконь, туфель і ще чогось цікавого. Жінка, не дивлячись ні на що, завжди має бути гарною.

З голови все ніяк не виходила та стаття про маньяка і жахливі вбивства бідолашних дівчат.

В такий час краще бути обережнішою, але саме сьогодні вночі мені потрібно відвідати нічний чорний ринок, щоб купити деякі заборонені інгридієнти.

Один багатий і дуже щедрий замовник з нетерпінням чекає на своє зілля від облисіння і його не цікавить те, що у мене закінчились потрібні складові.

Звісно, що я могла б відмовитись від цього замовлення, але я надто люблю гроші, щоб це зробити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍