Лана Рей - Пов'язані таємницею, Лана Рей

11 Кайра Вульф

Наш підозрюваний все ще міцно спав, коли герцог Стоун переніс його в одну із камер, що знаходилась в глибоких підвалах управління магічного правопорядку.

Алекс поклав жандарма на кушетку і поглянув на мене ніби питаючи поради.

Я знала про те, що Стоун хотів зараз зробити і чудово розуміла, чому саме він вагається.

Допитувати цього типа було марною справою, бо на ньому стояла печать таємниці.

Алекс Стоун був дуже талановитим менталістом і міг попорпатись в його голові, щоб дістати потрібну нам інформацію. Проблема полягала в тому, що жандарм навряд чи виживе, враховуючи наявність печаті у нього в голові.

- Алексе, не варто панькатись із цим кретином. Якщо ми зараз так нічого і не дізнаємось, то будемо і далі тупцювати на місці, а жертв ставатиме ще більше. Я вже не кажу про те, що послідує далі...

- Ти права, Кайро, - зітхнувши промовив герцог і сів на стілець, що стояв біля кушетки.

Алексу Стоуну знадобилось кілька хвилин для того, щоб налаштуватись. Герцог поклав руку на голову, нашого дуже підозрілого, жандарма і заплющив очі.

Через деякий час на сконцентрованому і серйозному обличчі Стоуна промайнула ледь помітна посмішка.

Це був хороший знак. Схоже, що Алекс Стоун щось знайшов.

Хвилин через десять тіло жандарма вигнулося дугою, а наступної миті він вже був мертвим.

Дідько! Я не думала, що це станеться так швидко. Хтось добряче постарався, ставлячи на цього йолопа такий серйозний захист.

Алекс розплющив очі і кілька раз моргнув.

- Ти щось встиг побачити? - Поцікавилась я.

- Я зміг побачити лише його останні спогади. Цей виродок був присутній під час жертвоприношення. Все відбувалось в якійсь підземній кімнаті. На підлозі була накреслена дуже дивна пентаграма, в центрі якої стояв жертовний вівтар. На кутах пентаграми горіли чорні свічки. Наша жертва лежала на вівтарі. Це було жахливе видовище. Перед тим, як убити, бідолашну дівчину жорстоко катували. Коли все закінчилось, її тіло перенесли в портал. Можливо, що саме таким чином тіло жертви доставили до центральної бібліотеки і залишили там. Тому і немає жодних слідів.

- Це цілком логічно. А ти бачив когось? Зможеш впізнати їхні обличчя?

- Жодного обличчя я не бачив. На них були такі самі сірі плащі з каптурами, як і на моїх викрадачах.

- Оце так новина! Виходить, що ніякого маньяка немає, а є якась  таємна група магів, що приносить в жертву відьом, бажаючи когось пробудити. Ці невідомі залишають понівечені тіла своїх жертв в різних місцях столиці, видаючи за дії маньяка.

- Все так. Крім того, ці невідомі маги щось мають проти нас з тобою.

- З тобою, Алексе, все зрозуміло. Ти - начальник управління магічного правопорядку і можеш сплутати їм всі  плани. А от чим для них не догодила я? До речі, а що з тими твоїми викрадачами, яких тоді вдалось заарештувати?

- Вони всі мертві. Загинули майже відразу після арешту.

- Яким чином?

- У них вибухнули мізки.

- Ого! Схоже, що ми маємо справу з дуже небезпечним і жорстоким противником, який не шкодує навіть своїх.

Алекс Стоун підвівся на ноги і почав оглядати тіло жандарма. В одній із кишень він знайшов невеличкий папірець.

Герцог розгорнув його і поглянувши, що там, передав мені.

На папірці була написана адреса і я чудово знала це місце.   

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍