Елісса Фенікс - Клятва на межі світу , Елісса Фенікс

Глава 13. Межа дозволеного

Софія довго стояла на балконі, намагаючись заспокоїтися. Орін грається з нею. Але хто в цій грі веде, а хто— здобич?
Вона не може собі дозволити слабкість.
І не може дозволити йому зайти надто далеко.
Наступного ранку Софія вирішила відволіктися й відправилася в королівську бібліотеку.
Зала була величезною, стіни вкриті полицями з товстими старовинними фоліантами. У повітрі відчувався легкий запах пилу та пергаменту, а вітражні вікна розфарбовували простір в синьо-золоті відтінки.
Вона заглибилася в книгу про магічні ритуали, намагаючись знайти бодай натяк на те, як потраплянки могли адаптуватися в цьому світі.
— Збираєшся навчитися чаклувати?
Софія здригнулася.
Він знову тут.
Орін стояв позаду, не торкаючись її, але вона відчувала його присутність.
— Чому ти постійно за мною ходиш? — вона закрила книгу, намагаючись говорити спокійно.
— Бо ти цікава, — він узяв примірник із полиці, пробігся очима сторінкою. — Або небезпечна.
Вона стиснула пальці.
— Тобі не набридло шукати те, чого немає?
Він підняв погляд.
— Якщо цього немає, то чому ти так боїшся?
Їхні погляди зустрілися, і Софія зрозуміла: він не просто провокує її. Він вивчає кожну її реакцію.
— Не всі приховують таємниці, Оріне, — відповіла вона.
— А ти?
Її серце зробило різкий удар.
Вона знала: ще трохи — і він розкриє її.
Треба діяти.
— Якщо вже ти так цікавишся мною, може, проведемо час разом? — її голос звучав невимушено, але вона знала, що ризикує.
Він підняв брову.
— Ти пропонуєш мені побачення?
— Я пропоную тобі перевірити, чи справді я така небезпечна, — вона всміхнулася.
Орін уважно подивився на неї, а потім…
Усміхнувся у відповідь.
— Гаразд, Софіє. Давай подивимося, хто з нас небезпечніший.
І вона зрозуміла: тепер вони обоє грають на межі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍