Нідейла Нельте - Раб. Книга 1. Чужий біль, Нідейла Нельте

Я зустріла його на найскладнішому завданні з усіх, що довелося виконувати. Від чіткого дотримання інструкцій і правил залежить не тільки успіх моєї місії, а й життя. Він всього лише раб, що волею долі потрапив у моє розпорядження. Як вчинити, коли перед очима страждає реальна, жива людина? Що робити, якщо слідувати інструкціям стає занадто непросто? Адже я ...
Повна анотація всередині файлу.

Пролог

Любий читачу! Дуже рада представити вам серію-бестселер. Російською мовою її прочитали вже кілька тисяч читачів. Долучайтеся! З нетерпінням чекаю вашого відгуку!

ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Незважаючи на складну тему, будь ласка, не чекайте від текста смакування жорстокості та насильства. Ця книга насамперед про силу духа і кохання.

Повна анотація

Доки людина відчуває біль – вона жива. Доки людина відчуває чужий біль – вона людина.

(Франсуа Гізо)

Я зустріла його на найскладнішому завданні з усіх, що довелося виконувати. Від чіткого дотримання інструкцій та правил залежить не тільки успіх моєї місії, але й життя. Він всього лише раб, що волею долі потрапив у моє розпорядження. Як вчинити, коли перед очима страждає реальна, жива людина? Що робити, якщо слідувати інструкціям стає занадто складно? Адже я теж жива людина.

Я потрапив до неї безправним рабом, що майже забув себе. Шість нескінченних років мріяв лише про свободу, але з Тарину втекти неможливо. У світі усталеного матріархату чоловікові-рабу, колишньому вільному, нічого не світить. Таких не відпускають, таким показують всю повноту людської жорстокості на тлі вседозволеності. Господарям не можна вірити, вони здатні лише прикидатися й насолоджуватися владою. Господарям не можна відкриватися, навіть коли так не вистачає простого людського тепла. Але ж я теж – жива людина.

Ця книга – про справжню мужність, про доброту всупереч розсудливості, про любов без умов і про те, що таке людяність.

Пролог

Польовий агент з мене не дуже, прямо скажемо. Експерти вважають, що вся справа в емоційності. При досить високих показниках, здорового цинізму і флегматичного спокою безумовно не вистачає. Не пригадаю, щоб коли-небудь виявляла емоційність у відкриту, але на те вони й експерти, мабуть.

Однак саме мені довелося їхати працювати під прикриттям. Так уже збіглося, що перший довгостроковий досвід випав на моторошну планету Тарин. З давніх-давен тут склався матріархат, ще з часу перших колоністів, коли чоловіків з трьох кораблів майже не залишилося, і жінкам довелося взяти на себе буквально все. Так і пішло. У жінок була сила, засоби і можливість продовження роду. Коли Тарин увійшов в Земний Альянс, що збирає під крильце цивілізації з праматері Землі, це була повністю самодостатня планета з давно сформованим укладом, яка принесла в Галактику рабство.

Людська натура, звичайно, завжди повертається кращими своїми рисами. Це я так жартую похмуро. В тому сенсі, що рабство підпільно існує по всій Галактиці, але раніше воно було заборонено і по можливості викорінювалося.

З приходом же Тарина хитро ... гм ... хитрі політики ввели такий чудовий пунктик, що, мовляв, рабство взагалі це погано, але Тарин – планета суверенна і з її законами ми повинні рахуватися.

Галактика дуже неоднорідна, кожна колонія довгий час розвивалася своїм власним шляхом, майже не контактуючи з іншими і підтримуючи рідкісний зв'язок з праматір'ю. А ще безліч супутників, що не приписані до жодної з планет, пояси астероїдів, невраховані космічні об'єкти. Збираючи всіх, Землі доводиться постійно коригувати закони і намагатися поєднати іноді майже діаметрально протилежні світи. Тому в законах Альянсу прописано, що кожна планета суверенна і в її внутрішній устрій втручатися не можна, а зовнішні питання вирішуються шляхом взаємних домовленостей.

Хтось відкрито засуджує рабство, демонстративно не маючи з Тарином справ, хтось знаходить різні причини і виправдання, використовуючи рабів на своїх територіях. Однак в підсумку виходить, що офіційно придбані на Тарині раби цілком легальні, з усіма наслідками, що випливають. А вже справа господарів не дати їм потрапити туди, де до рабства не лояльні.

Цим і займається наш відділ: розплутує весь невидимий клубок, щоб зрозуміти, як змінити ситуацію зсередини.

Не думала, що саме мені доведеться їхати туди. Але всі чоловіки-агенти відразу відпали, тому що можливості чоловіків та їх статус на планеті дуже обмежені. З незайнятих зараз на інших завданнях жінок у мене найкращі результати за оперативними навичкам і рівнем самоконтролю. А головний аргумент – далекий родич, Таринська кров, яка підтверджується аналізами. Вікно відкрилося короткочасне, легенда вдала підвернулася, і потрібно було терміново вирішувати. Ось і вирішили. На мою голову...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно