Аманді Хоуп - Нескорена імператриця, Аманді Хоуп

Вона усвідомила,що людина яку беззавітно любила, насправді використав її любов для досягнення влади, лише в останню мить життя. Він убив усіх її рідних, а тепер і за нею прийшов. Але доля дарувала їй новий шанс наново прожити своє життя. Зберегти свою сім'ю та помститися за вбивство. І ось Ліннея знову юна, але душа її холодна, перед нею стоїть її колишній, поки ще третій принц, який намагається захопити владу. Починається велика гра умів, холоднокровності та нервів. Тільки виявляється змінюючи події ти змінюєш життя навколо і пружина буття стискається швидше, а на шахівниці з`являються невраховані фігури.

Пролог

Минуло лише кілька днів відколи її, імператрицю Великої держави, відправили в діючу армію на Богом і людьми забутий клаптик землі, де жив лише холодний вітер, та набігами з'являлися загони диких кочівників.

Ліннея зіщулилася, кутаючись у хутряний плащ, який майже не рятував від холодних пронизливих вітрів, що гуляли тут між скелями.

Вона піднесла змерзлі руки до губ, зігріваючи їх своїм подихом.

«Він же не повірив у наклеп?! - звернулась подумки до неба, серце розривалося від болю. - Він просто дав час, щоб у всьому розібратися?!

Весь цей час імператриця продовжувала вірити, що людина, яку вона любила більше життя, за якою слідувала по п'ятах, приймаючи прикрощі та поразки, радіючи перемогам і успіхам, не могла так просто її зрадити!

«Це був черговий хитрий його прийом, щоб приспати пильність ворогів. Настане світанок, і він приїде за мною! Скаже, що любить і шалено сумує!»

Імператриця важко зітхнула, випустивши хмарку пари.

Незабаром почнуть згущуватися сутінки. Вона з невеликою групою воїнів повернеться до похідного табору, обійшовши досить великі території. Варто було хоч трохи знехтувати цим обов'язком і кочівники нападали вночі на невеликі села, що розташувалися біля підніжжя цих гір.

Сьогодні було тихо. Небо обклали снігові хмари. До вечора йтиме сніг.

У таборі несподівано панував безлад.

Зстрибнувши з коня, жінка стрімко пройшла до центрального намету, де зібралося все військо. Помітивши її, солдати розступалися у боки, опускаючи голови і ховаючи очі.

Було щось неправильне.Белтрам Ліннея дісталася самого центру, і виявила причину дивної поведінки воїнів.

У середині на постаменті стояв сам імператор власною персоною. Побачивши його, жінка на мить зраділа. У серці спалахнула надія.

Він приїхав, щоб повернути мене! Він провів розслідування! Це заслання сьогодні закінчиться!»

Але глянувши в обличчя імператора, серце забилося тривожно. Не з таким настроєм оголошують помилування.

Побачивши її, генерал, що стояв поруч із імператором, розгорнув сувій і почав читати.

- Найвищою волею імператора Гордора Крегаста бунтівна імператриця Белтрам Ліннея засуджується до страти! - пролунав урочистий голос, і луна, відбившись від скель, тричі повторила останнє слово.

Повіяв промозглий вітер, принісши перші сніжинки. Холод проник під шкіру, заморожуючи серце.

Біла шовкова тканина сувоя з указом тремтіла в руках генерала, колихаючись на вітрі.

Його самого било нервове тремтіння, яке час від часу намагався придушити.

- Що?! – імператриця підвела голову, гарні брови піднялися вгору, хутряна шапка з'їхала на потилицю.

Подивилася на чоловіка, що стояв на постаменті, і ніби бачила його вперше. Імператор із зневагою відвернувся.

Колись цей прекрасний принц підкорив її серце з першого погляду. янтарні очі з довгими густими віями, високий лоб, вузькі вилиці та прямий ніс. Він був добре складний, мав неабиякий розум і владний характер. Вона закохалася безоглядно.

- Смертної кари?! – повторила слідом за служивим, не в змозі повірити у те, що відбувається. Її голос був хрипким від хвилювання.

- Твої злочини перед Великим Атроном величезні! Ти зрадила свій народ і свого імператора! – нахабно заявив прем'єр-міністр, що стояв тут же, вказавши на неї пальцем.

Озирнувшись, вона побачила імператорських чиновників та високородних панів із його оточення.

"Усім палацом вибралися на природу?" - подумала з сарказмом.

Купка чиновників на чолі з імператором, наче зграя гієн, притискаючись один до одного, злісно поглядали на імператрицю. Підійти ближче боялися, пам'ятаючи, що перед ними все ще дочка генерала Белтрама.

- Зрадила свій народ і Великий Атрон? - промовила з гіркотою, глянувши на міністра так, що той мимоволі відсахнувся, зробивши кілька кроків назад. - Ніхто не любив свій народ і Великий Атрон так, як я! Я завжди ставила своє життя на кон заради його захисту!

Вона вигукнула з відчаєм, і слова громом рознеслися по окрузі.

- Ти ще суперечиш! - підхопив інший, підтакуючи прем'єр-міністру. - Це заколот!

У таборі зчинився галас.

 «Скарати імператрицю!» - вигукували чиновники, що приїхали. Солдати армії стояли, опустивши голови.

- Зачитайте імператриці її злочини! - спокійним голосом наказав Гордор Крегаст, і шум миттю стих.

Генерал поважно дістав документ і розкрив його. Список злочинів був настільки великий, що сувій у своїй довжині дістав аж до землі.

Імператриця мимоволі посміхнулася. "Треба ж, як ретельно підготувалися!"

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍