Валерія Дражинська - Крізь пекло, Валерія Дражинська

- Ти! - втомлено зітхнув я, відчинивши двері. - Я! - Якщо ти передумала, то вибрала для цього не найкращий час. - Владе, в мене пробле... - Ти хто? - влізла Сіона, виходячи з кімнати. Я дивився, як змінюється в неї погляд і нічого не робив. "Маленька, йди! Ти не уявляєш, у що намагаєшся вплутатися!" – я не застосовував своєї сили, лише подумки просив. - Ніхто! – пішла. Дурне передчуття обертається клацанням першого пострілу на вулиці. Бездумно вистрибую у вікно. Не встигаю! Куля, маючи фору, швидша. За мить до того, як закриваю дівчину своїм тілом, шматок металу все ж таки влучає в її тіло. Не звертаючи уваги на біль у спині від куль, я самозабутньо шепочу: - Маленька, не смій! Я знищу весь цей світ, якщо ти підеш! - мої погрози не порожні - знаю, що втрачу самовладання, якщо вона помре.