Максим Іванович Дідрук - Теорія неймовірності, Максим Іванович Дідрук

одержанням нових. Посухостійкі сорти, рослини з покращеним фотосинтезом, злаки, які поглинатимуть азот просто з повітря, щоби були непотрібними добрива, — усе це дасть змогу вирощувати більше харчової продукції або ж вирощувати її в регіонах, де на теперішній час займатися сільським господарством неможливо. Це врятує мільйони людей від голоду. І попри все, чимало країн, не надто розбираючись, упроваджують заборону на ГМО. Така опірність до змін видається щонайменше дивною. Уявіть, що було б, якби після винайдення пеніциліну більшість країн увела мораторій не лише на його використання, а й на розроблення будь-яких антибіотиків, бо пеніцилін має побічні ефекти. А він таки має. І серед них анафілактичний шок. Щось подібне ми зараз спостерігаємо з ГМО. Єдина відмінність — за тридцять років країни, які користуються генномодифікованими продуктами, так і не виявили жодних побічних ефектів.

Корисні бактерії

Нам варто переглянути своє ставлення до мікробів. Наразі більшість людей сприймає бактерії як абсолютне зло. Сальмонела призводить до розладу кишківника, клостридія спричиняє правець, стрептокок може зумовити розвиток пневмонії. Туберкульоз, тиф, дифтерія й ангіна — усе це захворювання бактеріального походження, й виникає ілюзія, начебто решта бактерій такі самі, якщо не хвороботворніші. Проте це не так. Спробуймо розібратися.

Бактерії повсюди. Вони з’явилися на Землі задовго до людей, і організмам останніх під час еволюції довелося навчитися з ними співіснувати. Просто зараз на слизових оболонках вашого рота, на вашій шкірі, у стравоході та кишківнику вовтузяться трильйони різних бактерій. Абсолютна більшість із них нешкідливі, а є навіть корисні. Певні мікроорганізми в травній системі допомагають перетравлювати рослинну їжу та зміцнюють стінки кишківника, бактерії стравоходу та дихальних шляхів пригнічують ріст патогенів і перешкоджають запаленню тощо.

Але й це ще не все. З погляду бактерій народження людини — це поява нового помешкання, яке потрібно якнайшвидше заселити. Й таке заселення — по суті, злиття двох дуже різних царств живого — розпочинається на момент проходження родових шляхів. Немовля перебирає на себе мікрофлору матері — й та не лише береться створювати захисну оболонку, що вберігає від інфекцій, а й заспокійливо впливає на імунну систему. Імунозаспокійливі мікроби немовби промовляють до ще не сформованого й через те надміру чутливого імунітету: «Не хвилюйся, ми не завдамо тобі шкоди». Затримка чи порушення заселення організму бактеріями позначається на імунологічному перемир’ї, якого мікроби досягли з імунною системою людини за мільйони років співжиття. Немовлята, народжені шляхом кесаревого розтину, а також діти, які ростуть у надміру стерильних умовах, стикаються зі значно вищим ризиком алергій і автоімунних хвороб на кшталт діабету першого типу (це коли імунна система знищує клітини підшлункової залози), склеродермії (коли імунітет починає наступ на сполучну тканину) чи ревматоїдного артриту (коли імунітет руйнує тканину суглобів).

Іще один важливий аспект, про який не так часто говорять: у разі тяжкої бактеріальної інфекції вбиває не сама бактерія. Майже завжди безпосередньою причиною смерті є септичний шок — смертельна внутрішня буря від зриву імунної системи, тобто надмірна реакція імунітету.

Висновок із цього всього простий: без заспокійливого дотику нешкідливих бактерій імунна система приходить у стан підвищеної боєготовності, що нерідко завершується атакою на клітини власного тіла. Тому гігієна — це добре, а ось прагнення стерильної чистоти — аж ніяк не окей. Не потрібно надміру тривожитися, коли дитина прийшла зі школи чи дитсадка зі шмарклями. Хвороби в дитинстві допомагають налаштувати імунітет і в такий спосіб убезпечують від алергій і гіпертрофованої реакції на збудники в майбутньому. Варто також забути про антибактеріальні мийні засоби та припинити зловживати антибактеріальними серветками, адже антибіотики, які в них містяться, винищують хорошу резидентну мікрофлору, місце якої часто займають резистентні хвороботворні патогени.

Хтось може заперечити: а як же коронавірус і рекомендації ретельно мити руки? По-перше, коронавірус — не бактерія. Й науці не відомі віруси, які б заспокійливо діяли на імунітет. А по-друге, пандемія — це все ж надзвичайний стан, який має непорівнювано страшніші загрози. І поки цей стан триває, поки ковід шириться світом, треба робити все, щоб уникнути зараження та зупинити поширення вірусу. Зокрема мити руки й застосовувати антисептики.

Повертаючись до корисних бактерій, цікаво поміркувати про людей, які колись житимуть на Марсі. У майбутньому ми так чи так дістанемося Червоної планети. Це не запитання «як?». Питання радше «коли?». Навряд чи на Марсі розбудують великі міста, проте крихітні дослідницькі поселення — щось на кшталт наукових станцій в Антарктиді — там точно облаштують. Так ось, ці поселення стануть найстерильнішими середовищами серед усіх, де лише довелося мешкати людині. Відокремлення від цілого моря нешкідливих мікробів гарантовано спричинить справжню епідемію алергій. Учені вже ламають голови над тим, як із нею боротися: як лікувати розлади імунітету, на які страждатимуть колоністи. Є пропозиції просякати хорошими, нешкідливими мікробами елементи одягу або ж створити пробіотичні мийні засоби із сумішшю бактерій, щоби під час прибирання не тільки змивати бруд, а й заселяти поверхні корисною мікробіотою. Дехто обстоює доцільність зараження колоністів генномодифікованими гельмінтами. Це такі паразитні черви. Часом бувають по кілька метрів завдовжки. Вони з невідомих поки що причин впливають на імунітет так само, як і нешкідливі бактерії. Тобто заспокоюють його. Цікаво було би поглянути на реакцію людей, які зголосилися летіти на Марс, коли їм повідомлять: після прильоту доведеться митися шампунем із мікробів або ж закидатися пілюлями, які містять яйця кишкових паразитів.

Політ на Марс

Ми точно не полетимо на Марс до кінця цього десятиліття. А може, і до кінця наступного. Прогнози Ілона Маска, який запевняє, що перший вантажний корабель вирушить до Червоної планети 2024-го, а пілотована місія, відповідно, стартуватиме вже наступного вікна, тобто 2026-го, є не просто надміру оптимістичними, вони — нездійсненні. Й ось чому.

Якщо коротко, то ми не готові. Марс із біса далеко. Мало хто на Землі усвідомлює, наскільки складно до нього дістатися, не кажучи вже про доправити корабель із людьми. Переліт у кращому разі займе 6–7 місяців. І це тільки в один бік. Так, астронавти на Міжнародній космічній станції залишалися в космосі й на довше, проте перебування на орбіті, за винятком невагомості, мало схоже на політ до Марса. По-перше, повідомлення з МКС надходять до центру керування польотами на Землі практично миттєво, без затримок, тобто астронавти на орбіті мають купу технічних спеціалістів на відстані простягнутої руки на випадок непередбачуваних обставин. По-друге, Земля регулярно постачає на станцію все необхідне. По-третє,