Анна Нікош - Центр мого всесвіту., Анна Нікош

— Чи є в тебе знайомі , які б могли понівечити чуже авто ? - запитала дівчина , ледь стримуючи бурхливі емоції.

— Є , але це буде недешево. Чиє ж авто переїхало тобі дорогу ? - запитав насмішливо  брат у Вікторії.

— Однієї дуже везучої сучки , - не вагаючись відповіла , вкладаючи в слова всю ненависть до суперниці.  - Як дорого це буде коштувати ?

— Притримай коней. Можливо , тобі варто охолонути і подумати над своїм рішенням ще раз на тверезу голову?

— Зведи мене з цією людиною , я сама з ним домовлюся , - розгнівано крикнула  старшому брату дівчина .

— Нічого не обіцяю. Але запитаю. Давай вже їсти , я голодний як собака.

Через кілька днів до Вікторії знову  навідався брат , але вже в компанії приятеля на імʼя Андрій. Вікторія нагодувала чоловіків ситною вечерею і перейшла одразу до справи.

Руслану постійно прилітали повідомлення на телефон , а потім він вибачився і побіг у своїх справах.

Андрій мовчки вислухав Віку , а тоді видав :

— Я зроблю дещо інакше. Я вкраду автомобіль цієї жінки . Можна відігнати його до якогось Богом забутого села і залишити там. За це ти будеш винна мені деяку суму хрустких американських грошенят , - сказав чоловік , витримавши паузу додав . - А можна відігнати моїм знайомим в автосервіс . Вони  розберуть машину  і продадуть  на запчастини. За другий варіант я не візьму з тебе грошей. Але ти будеш мені дещо винна .

Вікторія зацікавлено вислухала симпатичного  високого чоловіка , відмітивши його приємний тембр голосу і доволі адекватну пропозицію.

— Мені все одно , аби насолити цій сучці. Якщо мені за це ще й не треба буде платити , то взагалі супер.

— Шалена жінка. Ти , навіть , не спитаєш , що я хочу за свою роботу ?

— Щоб це не було , воно того вартує , - відповіла Віка.

— Тоді чекай звіт. І готуйся до розплати , - сказав Андрій ледь хрипким голосом.

Рівно через тиждень діло було зроблено. Вікторія отримала смс-повідомлення : « сьогодні о десятій вечора ».

Її  настрій взлетів до небес . Вона , навіть , відчула збудження. Планувала віддячити Андрію по повній програмі , тому приготувала смачну вечерю і одягла мереживну білизну , накинувши атласний халатик зверху.

Накриваючи на стіл , почула як хтось шкребеться у дверному замку. Віка не встигла як слід злякатися , а перед нею вже стояв Андрій.

— Добрий вечір , мала. Шикарно виглядаєш , але я роздивлюся пізніше. Що це так смачно пахне ? - незворушно запитав чоловік.

— Як ти це зробив ? І чому просто не подзвонив в двері ? - злякано заверещала дівчина.

— Бо я тепер приходиму сюди , коли захочу.  З твого дозволу , я мити руки. Страшенно голодний , - окинув її поглядом , повним хіті.

Серце Вікторії шалено колотилося в грудях. Яка ж вона ідіотка , що ж вона наробила ?

Та тепер не мала вибору , то ж пішла заправляти салат , намагаючись не панікувати.