Лаванда Різ - Дочка пірата, Лаванда Різ

- А що ти спробував зробити, егоїстичний деспоте, щоб урятувати наші почуття?! Чому ти не шукав мене, щоб, дивлячись мені в очі дізнатися правду?!! Якби ти одразу кинувся за мною, то нічого б цього не було! Я три тижні сиділа на одному місці, дивлячись в одну точку! - Енн вже майже кричала. – Значить, ти ніколи не любив мене! Ти любив у мені тільки себе, химерна шкуро!

Не витримавши, Зур рвучко схопив її за плечі, не відчуваючи наскільки сильно він стиснув свої пальці, не помічаючи, як синіють її губи та збивається подих:

- Я просив тебе тоді вірити мені! - гаркнув він, - А я не можу любити людину, яка сумнівається в мені, яка слухає всіх, крім мене, а моя думка її не цікавить! І ти зрадила мене не зі своїм солдатом – ти зрадила мене у своїй душі, перекреслила там моє існування! І саме за це я тебе ненавиджу! Тепер я не хочу, щоби ти захищала моє життя – тепер я хочу, щоб ти подарувала мені смерть!

Бун мчав до замку правителя з усіх ніг! База датчика кардіопланту в його кишені настирливо пищала, це означало, що Енн близька до критичного стану. Мак тинявся поблизу, а Жако, Сеярін та Лакур наздогнали Буна на дроках.

- Охорону ми беремо на себе! - Вигукнув Лакур, - біжи та знайди її! - З цими словами, щоб не витрачати час на роз'яснення, він кинувся в бійку з химерськими солдатами. Те саме зробили й інші брати, даючи можливість Буну пробратися у замок. Він біг коридором, кликаючи її на ім'я. Довірившись інтуїції, Бун злетів на два поверхи вище по сходах, і в очі йому кинулося світло, яке лилося з-під дверей. Не сумніваючись, він з силою штовхнув двері, влітаючи до освітленої зали, де на підлозі лежала нерухома дівчина, над якою схилився правитель Зур.

- Енн! - Бун метнувся до неї, намацуючи в кишені базу датчика. Його показники змусили його збліднути! Не звертаючи уваги на Зура, який задихався поруч, Бун схопив дівчину на руки і помчав назад.

Внизу бійка все ще тривала. Нічого не розуміючи, химери врукопашну відбивалися від божевільних гостей імператора, яких їм було наказано не чіпати. Користуючись цим, Лакур із задоволенням розминав м'язи, зриваючи на них свою злість на Зура.

 - Маку, заводь двигун! - злякано крикнув їм Бун, несучи на руках обм'яклу Енн. - Потрібно терміново вилітати! Їй дуже погано, швидше!

Буквально за сім хвилин химерська «сколопендра» стартувала в небо! Брати виявили завзяте бажання летіти всім разом. Їм треба було бачити свою сестру, щоб бути впевненими, що ситуація ще піддається порятунку, що все під контролем. Вони не хотіли залишатися та чекати. Пірати хотіли брати участь! А на Химері їх залишилися чекати їхній батько та старий «бронтозавр».

Бун не відходив від дівчини, яка ще могла слабо розплющувати очі та шепотіти короткі фрази, але переважно вона спала. Прямо з корабля вони зв'язалися з Натаном, повідомивши йому тривожну новину, доки не вдаючись у подробиці. І той почав готуватися до операції, вся необхідна апаратура, умови та медики були на його станції. Залишалося лише знайти досвідченого хірурга-кардіолога та …серце.

Енн відчувала ніби на неї поклали кам'яну плиту, від тяжкості якої у неї в грудях розривається серце і важко дихати. Вона відчувала себе неймовірно слабкою, будь-який рух відгукувався болем у грудях, а свідомість плавала в якомусь тумані. Іноді вона виринала з цього загальмованого стану, туман трохи розсіювався, і Енн розрізняла стривожені обличчя братів та Буна, який забороняв їй рухатися та розмовляти. Його голос заспокоював її, і Енн слухняно засинала.

Науково-дослідна станція «Азимут» була вже повністю готова до проведення операції, коли химерський корабель приземлився у їхньому випускному ангарі. Натан особисто допомагав везти Енн до операційного блоку.

І потягнулися години очікування…

Шестеро чоловіків, шестеро братів тупцювали під дверима в операційну, втрачаючи самовладання, поки нарешті звідти не вийшов виснажений хірург, знімаючи рукавички.

- Ви можете заспокоїтись, операція пройшла успішно, - сказав він. - Донорське серце слухняно працює. Поки що йому, звичайно, треба допомогти, але дуже скоро ваша сестра зможе вести повноцінне життя. Але до неї зараз не можна, – попереджаючи їхній порив, заявив лікар. - Можливо, через два дні, і то ненадовго. Її не можна хвилювати, а один ваш вид може дестабілізувати стан пацієнтки.

- Ну, найстрашніше вже позаду, - полегшено зітхнув Лакур, притуляючись до перегородки, - Я зараз неначе вичавлений фрукт. Добре, що імперці нічого не можуть нам зробити, все-таки наш братик Зур це добре вигадав – недоторканність його сім'ї. Вони ж ще не знають, що він вже нас своєю родиною не вважає.

- Лакур, тримай язик за зубами! - Змірявши його серйозним поглядом, буркнув Сеярін. - Натане, а нам із вами треба багато про що поговорити. Поки наша сестра приходить до тями, ви повинні увійти в курс справи. Це дуже важливо, і це стосується двох життів, це стосується нашої родини.

Ніколи раніше вона була в такому стані. Начебто це був і сон, а начебто вже інша реальність. Тільки їй стало так легко. Енн парила невагомим духом, не відчуваючи болю, не обтяжуючись своїм тілом. Навколо було надто багато світла. І в цій непрозорій яскравості іноді виникали якісь невиразні обриси, вона тільки хотіла подумати про те, що це, а вони тут же зникали. І було так тихо. Але раптом зі світла до неї назустріч ступив Ілай! …Він усміхнувся їй так само щиро, так само радісно, ​​і його такі блакитні ніжні очі заблищали любов'ю. Вона потяглася до нього всім своїм духом і відчула, як його міцні руки обійняли її, притиснувши до себе. …І не було більше тяжкого горя та болю від його втрати. Енн відчула лише незабутнє щастя та смуток. Так спокійно раптом стало від його присутності. Все це світло навколо наповнилося його любов'ю.

- «Ілаю, я люблю тебе, - прошепотіла вона йому, притискаючись до його широких грудей, відчуваючи, як тихо стукає його серце. - Я залишуся з тобою тут. Ми зможемо бути поруч вічно»