Лаванда Різ - Дочка пірата, Лаванда Різ

- Цей хлопець зі мною, - впевнено кинула Енн, - його звуть Бун Четмен.

- Енн! – миттєво здійнявся Тіар, свердляючи молоду людину гнівним зневажливим поглядом. - Він же імперський пес! Ці карателі десятиліттями намагалися знищити наш народ, мене та всіх вас. Як ти могла сплутатися з цими нещадними тупими вбивцями? Адже саме через такого солдата розвалилася наша сім'я! Якби ти не зробила помилку, цього всього не було б!

Її вираз обличчя відразу змінився! Очі сердито звузилися, з погрозою та засудженням дивлячись на старого пірата:

- Врахуйте, я нікому не дозволю ображати мене та моїх друзів! - майже прошипіла Енн, наїжачившись, наче розлючена кішка, - І я забороняю називати мого загиблого чоловіка помилкою! Чуєте? Так, Імперії відома жорстокість та несправедливість, і не всі їхні громадяни є гідними людьми! Але я клянусь усім, що для тебе свято, батьку, що і серед імперців є чудові дивовижні люди! Я жила серед них чотири роки, служила на військовій базі, рятувала солдат, любила найкращого чоловіка, він був офіцером Імперії, і я зовсім не шкодую про це..

- Не став те, що для мене свято поруч із цими імперськими виродками! - різко перебив її Тіар, не зводячи очей з Буна, який стояв гордо піднявши голову, вивчаючи його нахабним зухвалим поглядом.

 - Хто б казав! - вигукнула Енн, зриваючи з шиї ланцюжок, на якому бовтався блискучий медальйон у вигляді семи кінцевої зірки. - Тобі знайома ця річ, батьку? Уважно подивися на неї! Добре задумайся та згадай, а чи так далеко ти був від імперських прихильників?!

Тіар обережно взяв у руки символ братерства і Енн помітила, як затремтіли його пальці, як у карих затуманених гнівом очах, майнув смуток.

- Звідки це у тебе, Енн? – глухо спитав він, уважно поглянувши на дочку.

- А ось це і є та причина через яку Бун прилетів на Химер. Я розповім. У мого чоловіка був друг, з яким ми не злюбили одне одного з першого погляду. Я не переносила його, а він тихо ненавидів мене. Але потім, якимось незбагненним чином, відчувши його близьку загибель, я врятувала йому життя. З того часу наші стосунки трансформувалися. Він знав, що я виросла серед піратів, тому ненавидів мене. Але коли він прийшов дякувати мені за порятунок, то сказав: «що буде вічно вдячний тим, хто мене навчав». Тобто вам, моїй сім'ї. А потім Бун подарував мені ось це. Прикраса належала його матері, вона зберігала це як пам'ять, як реліквію, і лише перед смертю мати зізналася йому, що його батько був піратом і звали його Тіар! - Енн закінчила говорити, бачачи, як збентежився батько і як здивувалися її брати, відкривши роти.

- І? …Ти хочеш сказати? – прошепотів Тіар, не зводячи з неї очей.

- Так, цей імперський виродок, як ти його назвав, твій син! Бун - це твоя кров! - Заявила Енн, зухвало скинувши підборіддя.

Нарешті Тіар повільно підняв голову, пильно глянувши на Буна.

- Виходить, Сара померла? – тихо спитав він у нього.

Бун гірко посміхнувся:

- Перевіряєш мене? Не знаю, хто така Сара, а мою матір звали Дея, і вона померла три роки тому. Вона була родом з Веги, у неї було довге чорне волосся та зелені очі, а на лівій скроні дві родимки, якщо ти забув, – ображено кинув він.

- Я пам'ятаю, - стримано відповів Тіар. - Я ... любив твою матір і, напевно, сказав це надто пізно. Не знав, що маю сина.

- Це правда, ти спізнився! - Бун обурено струснув головою, намагаючись не показувати своїх почуттів. - І я прилетів сюди не для того, щоб подивитися на якогось старого, який вважає мене мерзенним убивцею! Я прилетів сюди тільки заради Енн! І ніколи більше не смій на неї кричати!

- Адже він справді мій син, - посміхаючись, промовив Тіар, вражено хитаючи головою, милуючись у ньому відбитком своєї ж запальності.

- Оце новини! - Свиснувши, вигукнув Мак, оцінюючи Буна.

- От дідько! - Раптом скривився Лакур, - ми стоїмо тут наче на параді! Як прищі на цьому лужку! Нас помітили, і, здається, сюди чеше Зур зі своїми охоронцями живодерами!

- Енн, негайно ховайся! - схаменувся Тіар, - і ти Бун разом з нею! І не виходь зі своєї каюти поки я не покличу! Швидко! Події розвиваються надто стрімко, хлопці, я думав у нас ще буде час, - промовив він, вже звертаючись до своїх прийомних синів.

- Що це за парад сімейного зльоту? - Зневажливо промовив Зур, підходячи ближче. – І чому ви не попросили дозволу зібратися тут усім одночасно?!

- О, так ми забули тебе спитати, коли нам можна відвідати батька? – уїдливо зауважив Мак. – Вибачте, ваша високосте! А ти не забуваєшся випадково, Зуре?!

 - Дуже доречно, що ти тут, - втрутився Тіар, - ми маємо один відеозапис, хотілося б, щоб ти це побачив. Пройдеш на бронтозавр?

- Чи вже гидуєш? - вишкірився Лакур, з роздратуванням глянувши на охоронців.

Незадоволено пирхнувши, Зур демонстративно увійшов у відкритий люк, слідуючи за ним у спільну каюту увійшли Тіар та брати. Лакур навмисне залишився стояти на вході в каюту, про всяк випадок, перегороджуючи шлях до втечі. Охоронці Зура, за його ж наказом, залишилися зовні.

Мак вставив чіп у мініатюрний проектор і промінь, що вирвався звідти, вмить спроектував посеред каюти голограмну сцену розмови братів та Енн, під час їхнього «допиту» на шляху на Химер. Брати спеціально за розробленим планом записали всі слова Енн, щоб Зур зміг почути особисто те, що йому вона могла не сказати.

Коли Зур побачив голограмне зображення Енн, почув її голос – він відсахнувся убік, затремтівши від люті та обурення:

- Я не бажаю бачити цю виставу! – загарчав він! Його темні химерні очі гнівно блиснули. - Вимкни це негайно та викинь! А ще краще забудьте сюди дорогу! Дайте пройти!

Але брати разом із Лакуром стали стіною біля виходу з безстрашністю та впевненістю на похмурих обличчях. Вони мали твердий намір, щоб їхній брат відродив у своїй пам'яті те, ким він є насправді.

- Ні, Зуре, тобі доведеться це переглянути! - З силою в голосі заявив Тіар, - Ким би ти зараз не був, людиною чи химерою, ти не можеш порушити наш закон, який твоя суть ввібрала в свою кров! Син ніколи не підніметься проти свого батька! А я досі вважаю тебе за свого сина, навіть якщо ти вже став про це забувати! Подивися, це ж Енн! Вона частина нас! Послухай, що вона каже!