Лаванда Різ - Душа дракона, Лаванда Різ

- Тоді у нас є невеликі шанси, — запропонувала вголос Еліс, - Ми дівчата привабливі, гарні, якщо знадобиться, будемо зачаровувати їх своїми принадами.

- Владики, звичайно, ласі на жіночу красу, — без тіні посмішки кивнула Джин… Хоча інших пропозиція Еліс дико звеселила. - Але владики нізащо не доторкнуться до рабині. Навіть якщо ти будеш неймовірно прекрасна, та якщо ти — рабиня — вони погребують. Дракони дуже честолюбні і принципові. Так що у вас стільки ж шансів спокусити когось із драконів, як і у місцевих білок. Результат буде однаковий.

- Хтозна?.. — промимрила  Еліс, і усі вони попадали від реготу.

- Послухайте, а ви грибів випадково ніяких не їли? — із запізнілою  підозрою підхопилася Джин. — От ідіоти! Звичайно, веселух нажерлися! Іржуть, немов коні, а в голові порожньо!

Далі Джин чи не до заходу сонця збирала потрібну траву, щоб допомогти чужинцям прийти до тями.

Кожна зустріч вносила в стосунки двох світів, що зіткнулися, щось нове, хвилююче. Джин багато розповідала їм про свій світ, вони ж, в свою чергу, дивували її абсолютно приголомшливими відомостями, у порівнянні з якими її дракони були не більше метеликів.

Надалі чужинці намагалися бути обачними, по черзі роблячи обережні вилазки по воду чи їжу.

Поки їм щастило.

Якось несподівано виникла ідея вчити мову.

- Думка шалена. Якщо ви будете схожими на наложників і розмовлятимете, як вони,— мабуть, можна буде спробувати видати вас за мандрівників.

- Яких торохнуло блискавкою, від чого вони усі заїкаються, а один  так учадів,  що став зовсім чорний, —  жартівливо додав Енді, киваючи в бік Майка .

- Йому не можна. У ньому відразу пізнають чужинця, і вб'ють всіх, хто поряд, —  посерйознішала  Джин, яка до цих пір все побоювалася чорношкірого хлопця, —  Ви вже протрималися два місяці. Або це катування, або благословення. Тільки майбутнє знає відповідь. Мені час, —  піднялася Джин, як завжди різко і рішуче.

- Я проведу, — підхопився Енді. Він проводжав її щоразу, і чим більше  часу спливало, тим сумнішими ставали його очі. - Це не може так тривати! — раптом промовив він, зупиняючись біля кордону. – Щоб не мучитися надалі, скажу прямо:  ти мені дуже подобаєшся, Джин, і я хочу бути з тобою ближчим. Я всіма силами намагаюся тобі виказати свої почуття, але ти чомусь відсторонюєшся щоразу далі і далі, не зважаєш на мене, не відповідаєш на запитання. Я настільки  тобі огидний?

- Енді, — Джин з гіркотою зітхнула, засмучено похитала своїм мідним волоссям. - Ти хороший парубок, добрий, веселий; ти подобаєшся мені більше, ніж інші, але я не хочу, щоб ти до мене прив'язувався, і сама не хочу до тебе прикипіти. Ми не можемо бути разом, — вона уважно подивилася йому в очі, шукаючи там ознаки порозуміння.

- Тому що я, як їх там, ... безіменний? Так це можна перебороти. У нас все вийде, ми вивчимо мову, замаскуємось під місцевих, і зможемо жити, не боячись! Мені було б набагато легше боротися з труднощами, знаючи, що ти зі мною! — гаряче заперечив він, беручи її за руки.

- Це неможливо! — не бажаючи його образити, Джин все ж постаралася вимовити це якомога жорсткіше. — Моя доля бути з іншим!  — вирвавши руки, вона швидким кроком пішла  стежкою додолу.

- Джин! Джин !!

Але дівчина не обернулася, відчуваючи важкий осад на душі.

Джин знала: якщо десь неправильно зростається, потрібно вчасно розірвати, нехай навіть і через біль. Їй було шкода хлопця. Енді був милий. Такі хлопці були рідкістю в її світі. І, хто знає, якби не її фатальна доля, можливо у них би вийшло... Але Джин не дозволяла собі закохуватися. Від розбитого серця пуття було мало, а вона мала бути сильною, щоб захищати своїх близьких. Якщо вона приречена бути з драконом — вона буде з драконом. А зранена коханням душа їй лише заважатиме.