Лаванда Різ - За мить до кохання, Лаванда Різ

— Оу, я уявив собі цю картину! Тобі такий фартух не підійде, він у тебе стирчатиме спереду, бо ти ж накрутиш себе, чекаючи на кралю!

— Збоченцю, я не дозволяв тобі мене уявляти, — ірже у відповідь Ділан, кинувши в Харві зім'яту паперову серветку.

Мені ось цікаво, вони випадково сюди зайшли чи тому, що вчора Тріс дізнавався, де я працюю? Як останній ідіотці хочеться думати, що він навмисне прийшов мене побачити.

— Хлопці, я дуже рада вашому гарному настрою, але може ви все-таки зробите замовлення? — тримаю блокнотик напоготові і намагаюся зловити чийсь адекватний погляд.

— Принеси нам більше льоду, Трісу потрібен лід! — ніяк не вгамується Харві. Але Тріс раптом глянув на нього ТАКИМИ очима, що Харві скривився і одразу замовк.

— А що таке бурек? – Рік вдивляється у меню.

— Листковий пиріг з м'ясом та сиром, — машинально кидаю у відповідь. Я напевно занадто стримана і відсторонена, тому Тріс так поводиться. А може, він добряче подумав, прислухався до моїх слів і вирішив не морочитися. Раптом одна із цих дівчат вже його нова подружка. Я все одно нервуюсь, мене це хвилює, як не намагайся — бути байдужою не виходить, особливо коли він на мене так поглядає.

— Тоді я буду цей пиріг та маністру. Адже це тушковані овочі, я правильно розумію?

— Я буду те саме, що й Рік, — спіймав мій погляд Тріс, смикнувши губами в спробі посміхнутися. — О котрій ти закінчуєш?

— О шостій здаю зміну, — почувши мої слова, Тріс дивиться на годинник. Він що сподівається покликати мене сьогодні на побачення? Звідки в мене мандраж? Чому я вчора нервувала менше ніж сьогодні?

Вони, нарешті, роблять по черзі замовлення і в мене з'являється час перевести дух. Щоправда, ненадовго. Через двадцять хвилин виставляю напої, салати і навіть не дивлячись відчуваю, що Тріс стежить за кожним моїм рухом.

— Тобі не дозволять із нами посидіти? Хоч би дві хвилини, — йому вдалося впіймати мене за руку. Погляд м'який, але насторожений, здається, він тепер щоразу чекатиме від мене відмови.

— Хіба що дві хвилиночки, — сідаю поруч із ним… ми знову так близько один до одного, мурашки танцюють чечітку на всіх відкритих ділянках тіла, Тріс продовжує тримати мене за руку, погладжуючи мої пальці подушечкою свого великого пальця, і мені хочеться щоб ми залишилися самі, щоб його друзі на нас так не витріщалися, щоб він сказав те, що хоче сказати. Адже я бачу, що Тріс збирається мене знову про щось запитати. Дивно, вчора цей хлопець був такий впевнений у собі, а сьогодні підбирає слова та моменти. Я його прямо не впізнаю. Це і є справжній Трістан?

— Тіно, я хочу з тобою поговорити, тому дочекаюсь поки ти закінчиш. Не хвилюйся, ці охломони підуть.

— Назвав найкращих друзів охломонами! Бачиш, Тіно, що ти з ним зробила! Я чув казки про те, що русалки безповоротно викрадають чоловічі серця, — Ділан знову жартує, йому подобається чути хихикання дівчат.

— Ділане, чортяко, так і знав, що не треба було залишати тебе з моєю п'ятирічною сестрою, це ти з нею мультиків про русалок надивився, — пирхає Рік. — Ось ми й знайшли твоє слабке місце, Ділане! Не гнівайся, чуваче, мій старий теж дивиться аніме з відкритим ротом!

У відповідь на його слова Ділан почав шипіти лайки чим ще більше розсмішив свою компанію.

— З ними не скучиш, — тим часом вдихає поряд зі мною Тріс. — Значить, ми домовилися, Тіно? О шостій я на тебе чекаю?

— Домовилися, залишилося ще кілька годин, — піднімаючись, м'яко вивільняю руку, намагаючись розшифрувати цей його загадковий погляд.

— Дві години — це крапля в морі в порівнянні з тією вічністю, яка тягнеться з учорашнього вечора, — тихо кидає він мені з підкресленим натяком. Так і не заснув, намучився сердешний? А кому зараз легко.

Давно я подумки не підганяла час, але сьогодні саме той випадок, коли мені хочеться, щоб дві години промчали за дві хвилини, бо мені цікаво дізнатися, про що він зібрався зі мною поговорити. Навряд чи знову читатиме мені лекцію про шкоду нездійснених поцілунків для молодого чоловічого організму.