Дмитро Терко - Маятник часу, Дмитро Терко

Олексія вразила ліва рука мажордома через яку він закинув дві довгі шовковисті серветки кольору молочного шоколаду наче шкіра креолки. На цьому фоні в очі впадав дивний браслет з білого металу, насунутий на зап’ясток замість ручного годинника й виступав з-під білої рукавички. В тому місці, де мав би розміщатися камінчик чи то щиток, широка стрічка браслету була перекручена в петлю Мебіуса. Треба ж, подумав Олексій, такий цікавий збіг. А, може зовсім і не збіг? Треба розпитати Алека про цього пана. Аж раптом хазяїн випередив цікавість гостя.

― Знайомся Льоша, це — Віктор. Він наш справний фінансовий аналітик, економічний радник й за сумісництвом — мій домашній помічник, мовив Алек. Це завдяки його кмітливості нам вдалося нещодавно придбати пристойну хімічну лабораторію. Згодом розповім. Наступного разу ця схема ще згодиться, закінчив він, енергійно розвивши декілька раз руки в сторони. Й подякувавши мажордому, друзі прийнялися за ланч.

 

[1] Сатиричний роман Мартіна Ларні (1957 р.), сюжет якого було покладено в основу однойменного кінофільму.

[2] Так рашистська православна церква називає свою паству.

[3] Алюзія на вірш російського радянського поета Євгенія Долматовського 60-х  "І на Марсі будуть яблуні цвісти", присвяченого космонавтам.