astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

Покопирсавшись кілька хвилин у своєму гардеробі, дівчина дістала блакитний брючний костюм та темно-синю блузу. Одягаючись у це стримане вбрання, вона подумала, що це допоможе їй справити більш-менш гарне враження на роботодавця, адже, якщо він не дурень, то вже встиг ознайомитися з її поганою репутацією, зокрема з «послужним» списком її «діянь» та арештів, який міг надати йому інформаційний центр місцевої жандармерії.

- Тільки б він не передумав… - пробелькотіла Пона і знову спробувала пригадати хоч щось з свого нещодавнього минулого, але її власна пам'ять вкотре не бажала видавати хоч якусь інформацію про події, які відбулися з нею на протязі кількох останніх діб. – А нехай йому!

Востаннє пильно оглянувши свою кімнату, Пона помітила на столику ланцюжок з гарним та незвичайним каменем, який також прихопила у тій чужій квартирі і не змогла втриматися від того, щоб не забрати його з собою. Надто вже ця блискуча прикраса їй сподобалася, тому вона одягнула її на шию і заховала у неглибокому вирізі блузи.

Потім, без зайвих думок, дівчина пішла з кімнати зачинивши за собою двері. З допомогою того ж таки внутрішнього ліфта, вона дісталась до найвищого порталу швидкісних ліфтів, який знаходився високо у стратосфері над Парадізо, а звідти, разом з іншими пасажирами, у кабіні загального ліфта вона дісталася безпосередньо до центральної споруди космічного порту. Саме звідти відправлявся малий космічний транспорт.

Човник, який повинен був доставити її на борт рейсового зорельота далекого космосу*, довелося чекати недовго. Через двадцять стандартних хвилин, вона та інші пасажири, більшість яких також прямували до Астрополіса, опинилися на борту велетенського зорельота «STAR FIONA» у тісній каюті економ-класу, чим була дуже не задоволена.

Опинившись серед цілого натовпу людей ледь не у самому кінці загальної каюти, Пона лише тепер активувала свій контур зв’язку і з його допомогою вирішила заглянути до інформаційної бази цього зорельота. Її цікавив номер місця, який був зазначений у електронному квитку. Оператор відразу ж повідомив його дівчині і, коли вона знайшла його очима, то з огидою сплюнула та грубо вилаялась.

Розуміючи, що змінити нічого не можна, тому що до відправлення залишалися лічені хвилини, Пона неохоче рушила до останнього ряду тісних крісел, що був поряд з туалетом. Не звертаючи уваги на галасливий натовп, вона знову вилаялась, а потім якомога спокійніше, тремтячим від гніву та роздратування голосом, промовила:

- Клятий жаднюга… міг би розщедритися хоча б на каюту у другому класі… Скоріше б дістатися до Астрополіса, а то у цій клятій тісній та смердючій «консервній бляшанці» навіть немає куди, не те що свої валізи запхати, а й ноги простягнути.

Нарешті діставшись до свого крісла, дівчина не без зусиль засунула під нього свої валізи. Потім пропустивши кількох пасажирів до їхніх місць, вона нарешті всілася, а коли її коліна опинилися ледь не під самим підборіддям, вже вкотре грубо вилаялась. Стандартним маршрутом до місця призначення потрібно було летіти дві стандартні доби, а крісла у останньому ряду майже не розсувалися, тому відпочити під час перельоту їй навряд чи вдасться.

З сумом глянувши на свої довгі ноги, Пона з пересердя аж застогнала, а потім відчула легкий поштовх – рейсовий зореліт далекого космосу «STAR FIONA» стартував. Тепер її тішила лише думка про те, що згодом її життя хоч якось зміниться та й нагляду з боку її рідних також не буде.

Та, наступної миті, дівчина глянула у бік проходу і подумала: «Цікаво, а тут продають хоч якийсь алкоголь? Не хотілося б завчасно «прикінчити» свої запаси «пального»…».