Жорж Сіменон - Замах на бродягу

розповідав Лантен, так само, як «випив», «хильнув», «повторив»; здавалось, усе його життя складається лише з ходіння від одного бару до другого та безпросвітної пиятики.

— Ви ніде не працюєте?

— Інколи я підробляю на базарі або де-небудь на будівництві.

Він міг би, мабуть, також додати, що іноді жебракував під готелями, відчиняючи двері пожильцям, а то й просто крав на розкладках. Треба було довідатись, скільки разів він сидів у в'язниці.

— У вас є пістолет?

— Коли б він у мене був, я б вже давно його продав, щоб не забрала поліція. Я вже не пам'ятаю, скільки разів мені довелось ночувати у відділку!

— А в сестри?

— Що в сестри?

— У неї є пістолет?

— Пістолет у неї? Одразу видно, що ви її не знаєте, пане комісар… Але я страшенно втомився. Згодьтесь, що я був покірливий і розповів вам усе, що знаю. От коли б ви мені дали ще хоч крапельку…

В його погляді застигло таке відчайдушне благання, що Мегре не витримав. До того ж з нього справді більш нічого не витягнеш. Комісар встав і пішов до шафи. Обличчя Лантена прояснилося.

Наливши йому ще чарку, Мегре раптом запитав:

— Тобі не шкода жінки й дітей?

Він сам не міг би сказати, чому перейшов на «ти», як і тоді з Мартіною.

Лантен скрушно зітхнув, проковтнув коньяк і з докором у голосі сказав:

— Навіщо ви мені про це кажете? По-перше, діти в мене вже дорослі, двоє навіть одружені. Вони не вітаються зі мною, коли ми зустрічаємось.

— Ти не знаєш, хто вбив Фюмаля?

— Коли б знав, то сказав би йому від щирого серця спасибі. А якби був хоробріший, то сам убив би. Я заприсягнув зробити це ще на могилі батька. Сестра про це знає. Це вона мене відмовила. «На каторзі згниєш», — казала. Коли б я був упевнений, що не влипну…

Чи так само думав убивця Фюмаля, чекаючи слушної нагоди, коли можна буде замести сліди?

— Ви хочете ще про щось запитати?

Ні, годі. Мегре вже не було про що його питати.

— Що ти робитимеш, коли я тебе відпущу? — поцікавився він.

Лантен сумно посміхнувся.

— Те, що й досі..

— Я потримаю тебе день-два.

— А пити буде що?

— Завтра вранці тобі дадуть склянку вина. Зроби перепочинок.

В «келії» твердо спати. Мегре подзвонив черговому інспекторові.

— Одведи його в арештний дім. Скажи, щоб дали попоїсти, і нехай собі спить.

Підводячись, Лантен востаннє глянув на шафу, відкрив уже рота, щоб попросити ще хоч півчарки, але не наважився.

— Спасибі вам, — пробелькотів він, виходячи.

Мегре зупинив інспектора.

— Візьми в нього відбитки пальців і передай Моерсу.

Він неквапливо запалив люльку і, сидячи за столом, хвилин десять дивився кудись перед себе, немов про щось мріяв. Потім нараз підвівся і пішов до інспекторської, яка й досі була майже напівпорожня. З сусіднього кабінету долинав якийсь гомін, і, увійшовши туди, комісар побачив усіх тих, хто зранку працював разом з ним в особняку на бульварі Курсель. Бракувало одного лише інспектора Нев'є, який залишився чергувати.

За наказом Мегре, інспектори порівнювали відповіді, які дістали під час допитів. Багатьох довелось допитувати двічі й тричі, а месьє Жозефа п'ять разів викликали до салону і невдовзі знову просили почекати в вестибюлі.

— Невже я не маю права піти й взятися за свої справи? — нарешті не витримав він.

— Ні.

— Навіть пообідати не можна?

— Кухарка подасть вам обід сюди.

Кухня містилась на першому поверсі, за сторожкою. Кухарка була гладка, вже зріла молодиця, якій, здавалось, було байдуже, що відбувалось у домі. Відповідала вона мляво і коротко, але її зауваженням не бракувало певної послідовності.

Запитання: Якої ви думки про пана Фюмаля?

Відповідь: Якої я можу бути думки про нього, коли зовсім його не знаю. Я цілими днями не вилажу звідси. Я тут, а він — там.

Запитання: Невже він ніколи не заходив сюди?

Відповідь: Він іноді викликав мене до себе, щоб дати вказівки. А то ще кожного місяця примушував звітувати.

Запитання: Він був ощадливий?

Відповідь: Зайвих грошей не давав.

Про Луїзу Бурже вона сказала:

Відповідь: Якщо вона й спить з кимось, то в її віці це природно. Зі мною, на жаль, цього більше не трапляється!

А про пані Фюмаль:

Відповідь: Не всі люди однакові.

Чи давно вона вже працює в цьому домі?

Відповідь: Три місяці.

Запитання: Чи не здавалось вам, що тут дивна. атмосфера?

Відповідь: У цих багатіїв чого тільки не побачиш!

І правда, на своєму віку вона вже не вперше працювала у заможних домах.

Запитання: Вам ніде не подобалось?

Відповідь: Я не люблю засиджуватись на одному місці.

І справді, що два-три місяці вона з'являлася в бюро найму, де вже стала постійною клієнткою. Найбільше полюбляла вона тимчасову роботу, здебільшого в іноземців, що жили в Парижі проїздом.

Запитання: Отже, ви нічого не бачили і не чули?

Відповідь: Я міцно сплю.

Мегре лише тому наказав своїм інспекторам взятися