Артур Єрмак - Байка про Арктантропа, Артур Єрмак

Через декілька діб вона вже була у Хелфолі, стояла на снігу, посеред ночі і дивилась на хмарочос ВЕСПЕР. Головний офіс повний працівниками вдень, був пустим вночі, лиш сторож та вахтерка виднілись у приглушеному світлі ламп, поза скляними дверима, вікнами і стінами. Хоча крові на поверсі було набагато більше, і ще більше на поверхах, що тягнулись вгору і навіть униз, під землю і далеко не вся вона мала людську форму, або навіть гуманоїдну.

Марія глибоко вдихнула, наче те їй було потрібно але і згадала що має дихати немов жива, то була частина плану.

Готова? - почула у себе в голові голос Кайли.

Так, попри твої знущання.

Я тримаю за тебе кулаки, постарайся, сонечко.

Зайшла у просторий хол головного офісу і два рази натиснула на дзвоник, котрий стояв на стійці. То не було необхідністю, бо вахтерка, якщо то дійсно вахтерка, стояла за тою стійкою і дивилась на кровопивцю.

Але щось було не так, голос ліквідаторки стих, навіть на запроси допомоги, подумки звісно, не було ніякої реакції. До того ж афрокровійка не стихала ні на секунду, розповідаючи всіляку маячну, оминаючи лише одну тему а тут замовкла.

Башта глушила зв’язок, котрий йшов через руну.

- Я вас слухаю, - сказала вона доброзичливо, з усмішкою. Вона була приємною жінкою середніх років, досі вродливою і стрункою.

Марія намагалась грати свою роль, вона обернулась на сторожа, той тримав руки схрещеними, так щоб одна з них торкалась руків’я пістолета під пахвою, у наплічній кобурі. Тоді назад до жінки, поклала долоню на стійку і випустила кігті.

- Бачте, я чула що тут можна отримати роботу для такої як я, для перевертня.

Та жінка навіть не здивувалась.

- Зачекайте хвилинку.

Швидко щось дістала з-під стійки і ось вже ввела якусь рідину їй у вену, не посоромилась і не побоялась кігтів, схопила однією рукою її за кисть а другою встромила голку шприцу.

Жінка прибрала шприца і мовчала, очікувала від Марії, коли вже вона втратить свідомість але того не сталось... тож тепер кровопивця чекала роз’яснень що це вона собі дозволяє у відношенні неї.

- Не лякайтесь, це було просто щеплення, - пояснила жінка, коли мовчання стало вже недоречним. - У нас в компанії стосовно надприродних істот діє чітке правило - мають бути привиті. Без цього навіть на співбесіду не потрапити.

- Аагаа, - протягнула вампірка.

- Ходімте за мною, я проведу вас всередину. Влаадик, послідкуй будь-ласка за моїм місцем.

Вглиб башти усе було стерильно, тож її і справді змусили переодягтись у «робу», а до цього помитись, жодної речі із тих, що вона принесла з собою не дозволили взяти. Порада Кайли щодо запихання рун у анальний отвір виявилась слушною, навіть після душу і обтирання Марію змусили пройти короткий мед-огляд, той лікар, якщо то був лікар, швиденько облапав дівчину, типу перевіряв чи вона раптом не зібралась пронести щось під шкірою. Більше було схоже на сексуальне домагання, бо він не посоромився торкатись своїми брудними руками не те що грудей, навіть лобка і вже було поліз до губ як отримав такого ляпаса від якого мало шию звернути. Проте навіть оком не зморгнув, з бридким хрускотом повернув голову на місце і зупинився, пішов собі геть.

Тепер вже оглянута, вдіта, помита вона була допущена до внутрішніх приміщень башти. Кахель тут був білосніжним і стерильним як на стінах так і на підлозі ба, навіть на стелі. Поки вони йшли, то вампірка зауважила - її провідниця не пройшла жодної з процедур а мала б, якщо вже тут все таке стерильне.

Дійшли до ліфту, але те що ним здавалось, виявилось приміщенням дезінфекції. Щойно камера замкнулась їх обох обдало гарячим паром з якоюсь пилюкою, оце так стерильність.

У цей самий момент на сорок чотири поверхи вище Орфейн дивився у камери спостереження. Він проходив мимо і зацікавився якого це біса чужачка пройшла так далеко і досі була в свідомості. Він подивився на те як вона спокійно витримала бомбардування срібним пилом перед ліфтом і вирішив подивитись на запис двадцяти хвилинної давнини, коли ця дівчина тільки увійшла до вежі.

Так, кігті були, хоч і дивні та це схоже на перевертня, але щось було не так... чом вона була така бліда і дихала немов її змушують?

- Перемкни на тепловізор, - скомандував він оператору.

Ось і воно, в камері обеззараження він ловив тільки одне тепло, Марія не встигла достатньо розігрітись в душі, її тіло знов було холодне як у трупа.

- Заріна, веди її до мене, на сорок четвертий, - мовив він у мікрофон.

Заріна те почула, усе ж таки у неї був навушник у лівому вусі, повернулась до камери і кивнула. Вампірка те помітила, подивилась на жінку.

- А як ви дізнались про вакансію? - запитала Заріна.

- О, я чула від мого знайомого, пана Ітана Міллера, не могли б ви відвести мене до нього? - забулась Марія.

То була найгірша зі спроб гіпнозу, бо вона лиш видала себе, при ній не було її браслету, схоже вона перенервувала і забула що лишила його у підвалі сторожки поряд з тою книжкою.

То тепер були дві найдорожчі речі у її нелюдському існуванні.