Немеш Іван - Світ Звіролісу, Немеш Іван

Розмова Драгнара з сином

Альтар знайшов свого сина, Ліора, біля струмка. Він змивав із себе пил та кров битв.

— Батьку? — здивовано мовив Ліор, помітивши, що той підійшов.

— Нам треба поговорити, — сказав Драгнар і сів поруч.

Ліор вловив серйозність у його голосі і відразу випростався.

— Щось сталося?

— Так, — не став заперечувати Драгнар. — Ми дійшли висновку, що наші народи не об’єднаються без знаку, який переконає їх, що це не хитрощі.

Ліор уважно слухав, не перебиваючи.

— Ми вирішили, що єдиний шлях — це союз.

Ліор кивнув.

— Має сенс.

— Союз через шлюб.

Ліор застиг.

— Чий шлюб?

Альтар подивився йому в очі.

— Твій і доньки Раксара.

Ліор відсахнувся, ніби його вдарило струмом.

— Ти жартуєш.

— Це не жарт, синку.

Ліор піднявся на ноги.

— Ти справді думаєш, що це спрацює? Що кілька обітниць та ритуал змінять історію кровопролиття?

— Це шанс, Ліоре, — твердо сказав Драгнар. — Часу в нас немає.

— А якщо я скажу “ні”?

— Я не примушую тебе, — сказав батько. — Але подумай: що станеться з усіма нами, якщо ти відмовишся?

Ліор стиснув щелепи.

— Ти хочеш, щоб я став символом.

— Я хочу, щоб ти став порятунком для свого народу.

Ліор подивився на свої долоні, замислено зважуючи сказане.

— Я не знаю, чи зможу.

— Я теж не знаю, — зізнався Драгнар. — Але у нас залишився один світанок. І, боюся, іншого вибору немає.

Він підвівся, поклавши лапу на плече сина.

— Подумай, синку. Вирішуй сам.

І пішов, залишивши Ліора одного серед тиші ранку.