Лаванда Різ - Душа дракона, Лаванда Різ

Джин, як  і йому не терпілося залишитися наодинці. Тому вона дозволила Шаю відвести себе відразу ж після його промови. Від деяких сказаних ним слів її душило хвилювання, взяти хоча б те, що він зібрався усиновити їхнього з Вароном сина. Вона все ніяк не могла повірити, що стала його дружиною і що прогнала смерть. Адже лезо кинджала було з небесної сталі, від таких ран дракони неминуче гинули. Вона і сама не могла подумати, що, виявляється, любить Шая по-справжньому, хоча у її душі все ще була жива любов до Варона, і вона знала, що ця любов залишиться там навіки.

У кімнаті, Шай обережно підвів її до дзеркала, і Джин нарешті побачила срібні пасма у своєму шикарному мідному волоссі.

- Мені так шкода, Джин. Я порву його на шматки! - важко почав дихати Шай, знову згадавши той момент.

- А я рада, що спасла тебе. Нехай навіть тепер я схожа на стару.

- Ти прекрасна, любове моя. Дивлячись на твоє волосся, я тепер кожного разу буду бачити прояв твоєї любові, навіть якщо ти не хочеш говорити про це вголос, - багатозначно подивився на неї Шай, в очікуванні зігнувши одну брову.

- А ти прислухаєшся до моїх порад, коли будеш викладати свої закони? - скинула підборіддя Джин, відчуваючи його нетерпіння.

- Дружино, ти що ж торгуєшся зі мною?

- Так, драконе, я з тобою торгуюся, - посміхнулася вона.

- Гаразд, я прислухаюся до твоїх зауважень. Ти так само вирішиш з якого боку у нашому будинку будуть двері, сама назвеш дітей та викуєш мені нашийника. Щось забув? - почав закипати Шай.

- Якщо що, я потім доповню список, - обвивши його за шию, Джин поцілувала його у зімкнуті губи. - Я люблю тебе, буркотливий вередун, самий навіжений з усіх драконів!

- Що ти сказала? Я щось став погано чути? - щасливо посміхнувся він. - Повтори будь ласка. Напевно, ти сказала щось важливе.

- Я люблю тебе! Несподівано і всупереч усьому! Я кохаю тебе, Шай!

- Ось. Нарешті! Дракон у мені радіє, я придбав бажаний скарб! - він припиняв її цілувати тільки для того, щоб зняти одяг. - Але я кохаю тебе сильніше, життя моє. Набагато сильніше!

ЕПІЛОГ

 - Як же ти не розумієш! Якщо припинити відбирати старших дітей у батьків, як данину з поселення, і замість цього платити слугам платню - бажаючих найнятися на роботу у цитаделі буде хоч греблю гати! - Джин сперечалася з ним вже дуже довго, не звертаючи уваги на сильний біль, що тяг внизу живота та в попереку. - Який же ти непробивний!

- Я і так пішов на деякі поступки. Краще б я не давав тобі читати ці кляті закони, - пробурчав Шай. - Мені одному здається, що ти народжуєш?

Джин збиралася щось відповісти, але замість цього, зігнулася навпіл та  закричала від дикого болю. У холодному поту, вона стиснула руку чоловікові:

- Шаю, мені страшно!

- Я поруч, душе моя, все буде добре. Точно тобі кажу. Повитуха дуже досвідчена у цих справах, вона допоможе тобі, - заспокоював він її як міг, поки повитуха владичиця розстеляла пелюшки та гріла воду.

- Я так мало за ці місяці говорила тобі, як я тебе люблю, - застогнала Джин, кусаючи губи. - Ти ж знаєш це, Шаю? Знаєш, що я люблю тебе тихо і шалено, боячись наврочити? Ой, мамочки, як же боляче!

- Тримайся пані, народжувати будемо важко, - зітхнула повитуха, обмацавши її. - Дитя лежить не правильно, ногами буде йти. Але ти сильна, молода, ти витримаєш. Ніч буде довгою.

... Шай сидів на ліжку поряд з нею згорбившись, опустивши голову на груди. Він немов змарнів та схуд за одну коротку мить. Джин поворухнулася, застогнала, відкрила очі, і він одразу спіймав її руку, спробувавши зрозуміти поглядом наскільки їй боляче.

- Що не так? - слова застрявали в опухлому горлі, від того, що так сильно кричала, говорити було ще важко.

- Це була найстрашніша ніч у моєму житті, - глухо відповів Шай, з любов'ю погладивши дружину по щоці, - Я боюся, що я більше не винесу подібного. Я ледве пережив твої страждання.

- Дитина не вижила? - запитала вона, набравшись хоробрості, закусивши тремтячу губу.

- Навпаки, він народився міцним та здоровим, і зараз сопе у своїй колисці. Це ти ледь вижила. Хочеш його побачити?

Джин закивала, змахнувши сльозу. І коли Шай вклав їй у руки крекчучий згорток, вона мало не задихнулася, заповнившись безмежною материнською любов'ю.

- Схожий на Варона, - з розчуленням прошепотіла вона, водячи кінчиком пальця по рожевій щічці сина. Малюк серйозно дивився на неї своїми сірими драконячими оченятами, голосно плямкаючи.

- Я постараюся стати для нього хорошим батьком, - сказав Шай.

- Я в цьому не сумніваюсь. Я вижила тільки тому, що ти був поруч.

- Як ти його назвеш?

- Івар. Мій чорний дракон.

***

Мружачись на сонці, Джинджер з посмішкою спостерігала, як Шай качає свого довгоочікуваного первістка, а трирічний Івар скаче поруч із ними.

- Ось така тепер у мене нянька, днями його з рук не спускає, - промовила вона. - Не думала, що дракони так балують своїх дітей. Конор народився на подив легко, коли Шай взяв його на руки, то відразу заявив мені, що це найкрасивіший хлопчик у світі. Конор схожий на нього, тільки колір очей мій. Я рада, братику, що ти став частіше мене навідувати.