Олена Домова - Чужа секретарка, Олена Домова

Наступного дня Юлія Володимирівна знову твердою рукою продовжила керувати напрямом. І Катя вже вирішила, що все налагодилося, аж поки не прийшов чоловік директорки.

- Що ти це таке утнула? - гримнув вигук щойно за ним зачинилися двері.

Катя ледь могла всидіти на місці. З одного боку її не кликали, щоб заходити до зачиненого кабінету, з іншого чоловік може знову спробувати щось заподіяти Юлії Володимирівні. Та Олег Волков вийшов швидше, ніж передбачала помічниця, й майже одразу ввімкнувся внутрішній зв'язок:

- Катя, будь ласка, зв'яжіться з секретарем генерального директора та з'ясуйте, коли я зможу до нього підійти. Мені потрібно п'ятнадцять хвилин.

- Добре!

Катерина негайно виконала прохання та з'ясувала, що генеральний має вікно і прийме директорку з продажу, якщо вона прийде до нього просто зараз. Юлія Володимирівна стрімко вийшла з кабінету і пропала на цілу годину. В приймальні сиділо вже двоє співробітників, яким було призначено зустрічі. Підписання чекали документи. А листи відповідей...

Юлія Володимирівна повернулася так само стрімко, як і вийшла, й одразу стала до роботи.

Наприкінці робочого дня секретарка не могла позбавитися внутрішньої напруги. От-от мав з'явитися чоловік керівниці й зчинити черговий скандал, але він так і не з'явився. Катя нерішуче постукала в кабінет і застала Юлію Володимирівну за роботою.

- Ви вже можете йти, - не чекаючи питання від помічниці сказала директорка з продажів.

- А ви?

- В мене ще є справи сьогодні. В понеділок о дев'ятій підготуйте нарадчу до зустрічі. Мені знадобиться фліпчарт.

- А кого сповістити? - Катя розгубилася. Чому директорка не повідомила про зустріч раніше?

- Всі вже сповіщенні. Це щомісячна зустріч зі співробітниками, яку я започаткувала. Її немає в розкладі?

- Ні, ви не казали... - в душі застрибала паніка "Я знову схибила?!"

- Її повинна була внести Сніжана, - ані на мить не замислившись, вгамувала розпач помічниці Юлія Володимирівна. - В такому разі спершу внесіть зустріч до бази на дев'яту тридцять і тоді можете бути вільні. Гадаю, решта співробітників слухали мене уважніше, ніж ваша попередниця і подія відбудеться. В будь-якому разі це не ваша турбота.

- Я зрозуміла, - кивнула Катя, зробивши собі пам'ятку все ж таки попередити співробітників в понеділок зранку.

- До побачення, - директорка перевела погляд на екран і на помічницю уваги більше не звертала.

- До побачення, - дівчина вийшла з кабінету та закрила за собою двері. Їй дуже кортіло розпитати Юлію Володимирівну про все, але вона ніколи б не наважилася це зробити. Тому лишалося просто виконати роботу та йти додому.