Iрина Давидова - Моя слабкість, Iрина Давидова

Глава 10

На вулиці, здається, похолодало. Хоча я ж вибігла з клубу в одній сукні, а Гриша пішов у гардеробну, попросивши почекати мене у фойє. Ага, звісно ж я не буду його слухати. Теж мені, начальник.

Обійнявши себе руками, здригнулася та одразу ж видихнула, відчувши на плечах свою шубу і міцні чоловічі руки, що стискають передпліччя.

— Чому ти така невгамовна?

Я розвернулася до нього обличчям і, скинувши з себе його руки, заглянула в очі.

— Ти тільки що збирався трахати якусь повію, і хочеш, щоб я ставилася до тебе з повагою?

— Якби я хотів трахати кого завгодно, попросив би Макса привезти мені в ліс бабу.

— Впевнена, так і було. Послухай, Гриш, мені все одно з ким ти й що робиш, але не треба думати, що я повія. Я була з тобою тієї ночі, тому що я жінка, і теж хочу ласки. Тільки я не стрибаю з члена на член. Але не треба думати, що я по одному твоєму клацанню знову розсуну перед тобою ноги. Я поважаю себе.

— Я ніколи через одну бабу не відмовлявся від інших. А зараз не хочу нікого, крім тебе.

— Смішно. Все, я можу йти?

— Йди. — Я видихнула. — В мою машину.

Я ледь не загарчала від злості, і все ж не стримавшись, кулаком двинула йому в груди. Ай, боляче.

— Якби на вулиці було тепло, трахнув би тебе прямо тут.

— Ну так, як повію.

— Ніна, припини.

— Просто відчепись від мене, Гришо. Ти не розумієш, що я тобі не вірю? Де ти був весь цей тиждень, чому жодного разу не подзвонив? Або ти тільки моїй мамі здатний дзвонити? До речі, навіщо ти це робиш?

— Сіла в машину. Мені набридла твоя поведінка.

Я посміхнулася.

— Так? А мені що говорити? Ні, правда, навіщо ти дзвониш моїй мамі? Ви взагалі з Максом не розумієте, що мама вірить ніби ти мій наречений!

— Мама розумна жінка, а ось ти тупиш.

Він схопив мене за лікоть і потягнув до передніх дверей. Розпахнув її і буквально посадив мене в крісло.

Грубіян!

Гриша сів за кермо і завів двигун. Мені ж хотілося огріти його чимось важким.

— Я збираюся відвезти тебе додому. Сподіваюся, ти не завела собі коханця?

— Чотири негри чекають мене з клубу, — ляпнула я і відвернулася до вікна, коли мене грубо схопила чоловіча рука за підборіддя, повертаючи до себе.

— Ти мене дратуєш своєю поведінкою.

— Чудово, — і я тільки спробувала намацати ручку і вийти з машини, як Гриша різко заблокував всі замки.

— Це не означає, що ти зараз підеш одна. Я особисто відвезу тебе додому.

— Я не буду з тобою спати.

— Не хвилюйся, цього не буде потрібно. Поки що.

Угу, мрій.

Гриша повів авто, повертаючи зі стоянки та весь цей час тримаючи руку на моєму стегні. Не скажу, що мені це не подобалося. Але я злилася на нього за його поведінку. Навіщо він мені потрібен? Навіщо повіз додому?

— Не хочеш запитати, як моя рана? — в тиші салону пролунав його голос.

— Не хочу.

— Навіть як лікар?

— А я ще якось могла запитати? Не як лікар?

Він різко загальмував, ледь не створивши аварійну ситуацію на дорозі. З силою вдарив по керму долонями і, схопивши мене за шубу, розвернув до себе обличчям.

— За що ти злишся на мене? Скажи мені? За що? Те, що тиждень не з’являвся? Чи те, що бабу на колінах пригрів? Так мені ще десять разів треба повторити, що я не збирався її трахати? Чуєш мене, не збирався, — струснув мене, дивлячись гнівним поглядом в очі.

Я обхопила руками його зап’ястя і, похитавши головою, сумно посміхнулася.

— Ми не з того почали, Гриша. Між нами нічого немає, але я вже отримала тонну принижень від твоєї компанії. Від тебе. Ти мене принизив перед Максом. Сьогодні мене знову принизив Паша, та ще й при сторонніх людях. А може, ти думаєш, після того, як я побачила на тобі бабу, мене це підняло в очах твого брата? Та я впевнена, що він з мене посміявся.

— Макс не буде з тебе сміятися. Він знає, що ти моя.

— Чого?

Ззаду різко просигналили, і Гриша, зло проричавши, повів машину вперед.

— Ти ні з ким не будеш крім мене. І кажу це тому, що знаю, що я тобі не байдужий.

— Ти помиляєшся.

— А ця баба для статусу була. У нас важлива зустріч має відбутися.

— Тоді їдь на зустріч.

Гриша кинув косий погляд в мою сторону і, злегка піднявши куточок губ, вимовив:

— Не важливіше за тебе.

— Якась маячня. Серйозно.

— Бувають моменти, коли для статусу доводиться баб брати. Вони як красива картинка.

— І після цього ти до мене в наречені набиваєшся? Тобто, припустимо, — уточнила, — припустимо, я твоя дружина, сиджу вдома, варю борщі, а ти в цей час підписуєш договір, притримуючи за дупу чергову повію, яка зручно треться о твій член.

Гриша скривився від моїх слів, але у відповідь промовчав. Тому, що я права.

— Мені таке не треба, Гриша. Та я, навіть бувши твоєю дівчиною, такого не потерплю. Я або єдина, або не твоя.

— Мені знадобиться багато сил і терпіння з тобою.

— Скажи, а якби я сьогодні не пішла в клуб, довго б ти ще не згадував про мене?

— Жодного дня не забував. Або ти думаєш, я твоїй мамі від нудьги дзвоню?

— Чому мені не подзвонив?

— Час не настав ще. Хотів, щоб ти охолола.

— Так я ще не охолола. Навіщо прив’язався?

Я не помітила, як ми швидко дісталися до мого будинку. Питання залишилося без відповіді, а ось це вже не дивно. Що він може сказати? Що просто хоче трахнути мене? Так я це і без його слів знаю. Тільки хрін йому, а не секс зі мною.

— Я сама дійду до квартири, — проричала я, коли ми вийшли з авто, і Гриша схопив мене за руку.

— У такому вбранні? Хрін тобі, — і він потягнув мене в бік під’їзду.

Підійматися з ним на ліфті спеціально не стала. Я знала, що він почне чіплятися до мене, тому потягнулася на сьомий поверх пішки. А нічого, нехай кісточки розімне.

Я йшла попереду і відчувала на попі палкий погляд маніяка Гриші. Впевнена, він мріяв руками помацати мою дупу, та тільки боявся по мордасах отримати. Правильно, нехай боїться.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍