Iрина Давидова - Завидний холостяк, Iрина Давидова

Глава 3.1

Микита.

 - Катя, до чого ти все це робиш?

 - Милий, а хіба не я твоя жінка? Що вона тут робить? І взагалі, хто вона?

 - Ця дівчина, хореограф Аліни. Вони займаються разом танцями.

 - Ну і чудово. Навіщо вона тут? Що взагалі за траур?

Катя пройшла по кабінету і важно розсілася на дивані, оголюючи одне стегно в вирізі сукні.

 - У Ріти помер дідусь.

 - Угу, а при чому тут ви?

Я зітхнув і присівши на край столу, обдарував коханку злим поглядом.

 - Ми з Аліною допомогли Ріті з похоронами. Вона зовсім одна залишилася і їй нема до кого звернутися.

 - Дивно якось. А якби ви не познайомилися? Що тоді було б?

 - Але ми познайомилися, Катя. І я радий, що можу їй допомогти.

 - А вже ти, не ви.

 - Які претензії?

 - Та ні, милий, немає ніяких претензій. Просто мені здається, що такі, як ця твоя Ріта, просто так не з'являються.

Я насупився і зітхнувши, рукою вказав на двері.

 - Тобі пора.

 - Що? Ти мене виганяєш?

 - Я думаю, ти затрималася. І знаєш, Катя, не приходь до мене додому без запрошення.

 - Хм, от як. А швидко вона тебе окрутила. Подивимося, чи надовго тебе вистачить.

І піднявшись з дивана, вона, похитуючи стегнами пройшла до виходу. Зупинилася, а через кілька секунд обернулася і подивилася на мене серйозним поглядом, без її звичної злоби.

 - Запам'ятай, не ту ти вибрав.

І в наступну секунду в кабінеті настала тиша. Катя вийшла, причинивши за собою двері.

Так що ж у жінок за мода така, включати стерву, якщо її кинули. Хоча, Катя і не була моєю дівчиною. Наші відносини були за домовленістю і не з глибоких почуттів. До чого зараз цей цирк?

Маячня! Кожен намагається перетягнути на себе ковдру, тим самим погрожуючи залишитися ні з чим.

Відштовхнувшись від столу, розгонистим кроком вийшов з кабінету. Потрібно до Ріти сходити, дізнатися, як вона себе почуває.

 - Тато?

 - Так, Алін? - дочка перехопила мене в коридорі.

 - Пішла ця твоя, істеричка?

- Пішла. Як там Ріта?

 - Тримається. Тату, ти б з нею поговорив та може куди відвіз? Їй потрібно трохи розвіятися, відійти від усього цього.

 - А як же твої заняття?

 - Встигну, тато. Якщо Ріта і далі буде в такому стані, то повір мені, ми з нею ніяку хореографію не поставимо. Для цього потрібен гарний настрій.

 - Гаразд, поговорю з нею зараз.

 - Давай.

Підійшовши до дверей кімнати Ріти, я втомлено потер обличчя долонями та відразу ж постукав. Але мені ніхто не відповів. Я насупився, і злегка відчинив двері. Спить.

Кілька секунд подумав про те, чи варто мені входити в кімнату. Все ж Ріті міг не сподобатися мій візит, але думати зараз про це не хотілося. Я все ж увійшов, прикриваючи за собою двері.

Дівчинка закуталася в ковдру ледве не з головою. Уві сні риси її обличчя розслабилися, стали більш м'якші. Зараз Ріта не була така напружена, як сьогодні з ранку. Їй потрібно більше відпочивати, щоб відновити сили та знову жити далі. Я розумів її, як ніхто інший, і дуже хотів допомогти. Хоча б не залишати одну.

Злегка відсунувши ковдру, я торкнувся її обличчя і посміхнувся. Така ніжна і красива дівчинка. Давно не зустрічав подібних. Зараз всі як на підбір - накачані губи, намальовані брови до стелі, і незмінно ідеальний ніс. Всі, як під копірку. І Катька така ж. Тому вона мене тільки в інтимному плані й приваблює. Не більше. Немає в ній оригінальності.

 - Микита? Що ти тут робиш?

 - Розбудив, - хмикнув я, продовжуючи пальцями досліджувати її обличчя. - Прости.

 - Ти щось хотів? Якщо я заважаю, я поїду сьогодні ж.

 - Ну що ти, ні, звичайно. Навіщо їхати? Та і як ти можеш заважати, якщо у нас великий будинок. Просто прийшов запитати, як ти себе почуваєш, а ти спиш.

 - Дякую, я нормально. Просто потрібен час.

 - Слухай, мені Аліна дещо запропонувала. Як дивишся на те, щоб кудись поїхати відпочити? Розвіятися? Мені здається, тобі зараз не завадить відвернутися.

 - Я навіть не знаю, наскільки це правильно. А як же та дівчина? Яка сьогодні приходила?

 - Катя не моя дівчина. Я вільний чоловік і маю право робити те, що хочу. Ти ревнуєш?

 - Чому ревную? Просто мені здалася ця Катя вважає тебе своїм чоловіком.

 - Нас пов'язував тільки секс, не більше.

Ріта підвелася в ліжку, спиною спершись на подушки. Я подумки вилаявся, помітивши в вирізі її сорочки улоговинку, і тут же відвернувся. Нічого витріщатися на дівчинку.

Чорт. Ось я дурень. Про що я взагалі думаю? Вона ж трохи старше моєї дочки, а я... Та я в батьки їй годжуся!

В кишені задзвонив телефон.

- Вибач. Слухаю, - відповів на виклик Дмитра.

 - Микит, привіт. Потрібні твої підписи. Ти не можеш під'їхати сьогодні?

 - Щось важливе?

 - Невідкладне, так. І до речі, тобі треба придумати пароль-ключ. Контрольний.

 - Гаразд, зараз приїду.

 - Чекаю.

Я скинув виклик і повернувся до Ріти. Вона розгубленим поглядом спостерігала за мною.

 - Я по роботі від'їду. Якщо тобі щось треба, попроси в Аліни, гаразд?

 - Я згодна, - несподівано промовила вона, застав мене зненацька.

 - Ти зараз про що?

 - Про відпочинок. Я згодна поїхати трохи розвіятися. Тільки ненадовго, мені ж працювати треба.

 - Добре. Ти поки подумай, чого б тобі хотілося, а я приїду з роботи й обговоримо це.

 - Домовилися, - кивнула вона, а я посміхнувся їй.

 - До вечора.

Я вийшов за двері та видихнув. Ну, перший крок зроблено. Тепер би не злякати дівчинку, а то вона здається занадто полохливою. А мені б хотілося, щоб Ріта довірилася мені й дозволила зробити її життя яскравішим.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно