Ліка Радош - Знову "ми", Ліка Радош

- Так? А куди їдемо?

- В парк-готель біля міського озера. Можемо після вечері піти прогулятись. - я мало не сплеснула в долоні, від радості.

Там, наша міська влада виділила кошти на капітальний ремонт — доріжки бруківкою обклали, лавочок і ліхтарів по периметру поставили. Давно хотіла пройтись у вечірню пору, щоб глянути, як це  буде виглядати.

- Ти просто чудо! Мабуть, читаєш мої думки. - не приховую свого захвату від подібної пропозиції.

- Та ні, просто ти багато разів говорила в голос, що хочеш побувати на озері увечері, коли ліхтарі уже включені. Я лиш запам'ятав. - спокійно відповідає Богдан.

Скромняга. Так приємно, коли людина настільки уважна до твоїх слів і бажань. Побігла швиденько доробляти макіяж. Бо чекає мене, здається, прекрасний вечір. Не терпиться його почати.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно