Маркіз де Сад - Будуарна філософія

своєму початку згинув без сліду. Але деяким йолопам забандюрилося переслідувати його прибічників, і внаслідок гонінь він швидко набрав силу — так одвіку ведеться в людському суспільстві. Хай би навіть сьогодні спробували виставити його на посміх — і він упаде. Спритний Вольтер ніколи не застосовував проти нього іншої зброї, і це чи не єдиний письменник, який може похвалитися тим, що за ним пішло багато новонавернених. Одне слово, Ежені, ось вам історія нашого Бога й нашої релігії; міркуйте, якого ставлення заслуговують ці байки, і вирішуйте, чого вони варті.

ЕЖЕНІ. Я не маю труднощів з вибором. Я зневажаю всю цю пусту маячню, і Бог, у якого я вірувала внаслідок душевної слабкості чи то невігластва, тепер уселяє мені тільки жах і відразу.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Поклянися більше ніколи про Нього не думати, ніколи Ним не перейматися, ніколи не звертатися до Нього помислами, хай би що там з тобою сталося; поклянися, що забудеш про Нього до кінця твоїх днів.

ЕЖЕНІ (кидаючись на груди пані де Сент-Анж). О, я принесу цю клятву в твоїх обіймах! Хіба я не бачу, що все, чого ти вимагаєш від мене, ти вимагаєш у моїх же таки інтересах, і що ти не хочеш, аби звертання до Бога, хай навіть підсвідомі, будь-коли турбували мій спокій!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Та хіба могла я мати іншу мету?

ЕЖЕНІ. Але ж якщо я не помиляюся, Дольмансе, то до розгляду релігій нас привів аналіз чеснот. Отже, повернімося до чеснот. Хай навіть християнська релігія безглузда, але хіба вона не закликає нас дотримуватися певних моральних засад, сповідуючи які, ми досягаємо душевної рівноваги та щастя?

ДОЛЬМАНСЕ. Гаразд, розгляньмо й це. Ось, наприклад, цнотливість, Ежені, чеснота, яку заперечують ваші очі, а весь ваш вигляд стверджує. Невже ви станете шанувати обов’язок, який вимагає від людини нехтувати всі нахили природи? Невже ви всім пожертвуєте задля пустої і безглуздої честі ніколи не проявити слабкості? Будьте справедливі і дайте мені відповідь, люба подруго: невже в абсурдній і небезпечній душевній чистоті ви знайдете всі насолоди суперечного їй пороку?

ЕЖЕНІ. Ні, слово честі, ні, я зовсім не прагну прилучитися до цієї чесноти. Я не відчуваю найменшого бажання бути доброчесною, навпаки — мене невтримно вабить порок. Але ж є такі чесноти, як милосердя, добродійність, невже вони не можуть принести щастя деяким людям, наділеним вразливою душею?

ДОЛЬМАНСЕ. Остерігаймося чеснот, Ежені, завдяки яким лише розплоджуються люди невдячні! А втім, не обманюйте себе, моя чарівна подруго: добродійність — це скорше порок гордині, аніж справжня чеснота душі; полегшуючи життя ближнім, людина насамперед прагне похизуватися і ніколи не йде на це лише заради втіхи зробити добро. Кожному, хто подає милостиню, стає страшенно прикро, якщо ніхто не помітить його некорисливого вчинку і не вознесе його за це до небес. І не думай, Ежені, що такі вчинки призводять до тих добрих наслідків, задля яких їх і здійснюють. Особисто я вважаю їх за найнахабніше ошуканство. Вони привчають бідняка до ледарювання і цим підривають його життєву снагу; сподіваючись на вашу милостиню, він уже не працює, а коли ви припиняєте підгодовувати його, стає злодієм або вбивцею. Звідусюди я чую заклики до викорінення жебрацтва, і водночас усюди робиться все можливе, аби воно процвітало. Ви не хочете мати у себе в кімнаті мух? Тоді не розсипайте в ній цукру, який їх принаджує. Ви не хочете мати у Франції бідняків? Тоді нікому не давайте милостині, а головне, позакривайте всі притулки для вбогих. Побачивши себе позбавленим цих небезпечних прибутків, індивід, народжений у нещасті, тепер зможе надіятися лише на себе; він збере свою мужність, усі таланти, що ними обдарувала його природа, і вибереться зі скрути, в якій з’явився на світ; він більше не надокучатиме вам. Зруйнуйте, позмітайте без будь-якого жалю огидні пристановища, де ви мали нахабство заховати плоди розбещеності вбогого люду, познищуйте моторошні клоаки, які щодня вибльовують у суспільство гидкі рої нових істот, що всі свої надії покладають на ваш гаманець! Кому вигідно, запитую я вас, зберігати подібних осіб так ревно і так ретельно? Може, ви боїтеся, що Франція обезлюдніє? О, ніколи цього не бійтеся!

Один з найсерйозніших недоглядів нашого нинішнього уряду — це те, що він довів країну до перенаселення, а вельми сумнівно, щоб зайві люди сприяли примноженню державного багатства. Ці істоти, що виходять за межі розумної кількості городян і селян, скидаються на паразитичне гілля, яке, тягнучи життєві соки зі стовбура, кінець кінцем виснажує його понад міру. Хіба вам не відомо, що в кожній державі, де кількість жителів зростає швидше, аніж зростають засоби до існування, уряд дихає на ладан? Згадаймо про Францію — ось вам приклад такої країни. І які ж наслідки? Вони в усіх на виду. Китаєць, набагато за нас мудріший, остерігається допустити, щоб надмір людності довів його до згуби. Там немає жодного притулку для ганебних виплодків розпусти; від цієї бридоти звільняються, як звільняються від перетравленої їжі. А про притулки для вбогих у Китаї ніхто й не чув. Там усі працюють; там кожен почуває себе щасливим; ніщо не підриває життєвої снаги бідака.

ЕЖЕНІ (до пані де Сент-Анж). Мій батько думає достоту так, як пан Дольмансе, моя люба подруго: за все своє життя він не зробив жодного доброго діла. Він завжди свариться на матір, коли та витрачає гроші на подібну діяльність. Вона входила і до «Товариства матерів», і до «Філантропічного товариства». Я не знаю такої асоціації, яка б обійшлася без її участі. Батько примусив матір покинути все це, пообіцявши, що посадить її на вбогу пенсію, якщо їй припече знову зайнятися такими дурницями.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Нема нічого безглуздішого і водночас небезпечнішого, Ежені, аніж такі товариства: це їм, це школам безплатного навчання та притулкам для вбогих завдячуємо ми жахливий хаос, у якому нам доводиться жити. Ніколи нікому не подавай милостині, моя люба, я тебе благаю.

ЕЖЕНІ. Не бійся, не подам. Мій батько вже давно зажадав від мене того самого, і добрі діяння не настільки мене спокушають, щоб заради них я порушила батьківську заборону, мої власні переконання і твоє застереження.

ДОЛЬМАНСЕ.