Лоран Доріан - Холодний Принц , Лоран Доріан

Мілея стояла перед ним, мовчки вивчаючи кожен його рух. Її погляд був спокійний, але в душі щось непомітно змінювалось. Вона відчувала, що цей чоловік — не такий, як інші. Його маска була холодною, але в очах була глибина, що викликала цікавість.

Він знову заговорив, і його голос був трохи тихіший, ніж раніше.

— Я живу в замку, неподалік звідси. Він... у горах, — сказав він, не дивлячись на неї. — Можливо, ти захочеш приїхати і побачити його.

Мілея трохи нахилила голову, вивчаючи його. Вона чула чутки про замок, який розташовувався в горах, але ніхто не говорив, хто саме там живе. Лише казки про таємничого господаря і його маску, що ніколи не знімається.

— А чому ви хочете, щоб я приїхала? — запитала вона, спостерігаючи за ним.

Принц повільно повернувся до неї. Його очі були спокійними, але вони не відводились.

— Ти — особлива, Мілея. Ти відчуваєш більше, ніж інші. І я… спостерігав за тобою. Я думаю, що ти зможеш зрозуміти, чого я шукаю.

Мілея не відповіла одразу. Вона відчула холод, але не від нього. Це була саме таємниця, яка оточувала його, немов туман.

— І ви не скажете, хто ви? — тихо спитала вона.

Він не відповів. Натомість підняв руку, і жест був таким, що більше не було потреби в словах.

— Я лише мандрівник. Мій замок — моє місце. Ти можеш прийти, якщо захочеш. Там буде спокій, і ти зможеш побачити все, що ти шукаєш.

Мілея уважно подивилась на нього. Їй було незручно, але в той же час відчувала, що це запрошення не можна відмовити. Щось у ньому — у цьому погляді, у його словах — торкнулося її серця.

— Я приїду, — відповіла вона на останок.

Принц кивнув і, не чекаючи більше нічого, повернувся, рушаючи в напрямку до своєї машини. Вона не знала, що саме чекає її в цьому замку, але все в серці підказувало, що там буде більше ніж просто відпочинок. Щось — більше, ніж вона може уявити.