Владі Вал - Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал

Знайомся, нова староста повітряників - Едельвейс!

Після гарної розминки та виснажливого тренування, що залишило приємне печіння у всіх м’язах, тренер нарешті відпустив гравців. Спеціально обладнаний полігон був у вигляді поля, оточеного трибуною із магічним бар’єром. Повітря над полем ще тремтіло від залишкової магії, а земля була всіяна подряпинами, вибоїнами та випаленими слідами від магічних атак.

Роздягальня для спортсменів була окрема. У кожного гравця була персональна шафка, позначена номером у команді. Кірон підняв руку й машинально торкнувся напівстертих цифр "13" на своїй чорній футболці. Чотири роки він носив цей номер. Чотири роки виходив на поле, віддаючи себе грі. Він любив цей азарт, адреналін, командний дух. Це була його віддушина.

Зараз він був виснажений, але приємно. Його тіло пульсувало жаром, але це була хороша втома. Та, що змушувала відчувати себе живим.

Знявши все обмундирування, Кірон залишився в облягаючому чорному комплекті, що складався з рашгарда та легінсів. Вони забезпечували комфорт під формою, не натирали й швидко відводили вологу. До того ж, щільно обтягували рельєфні м’язи, підкреслюючи треноване тіло некроманта. Він сів на лаву, провів рукою по темному волоссю й глибоко зітхнув.

- Так, розповідайте, що ви накоїли й як вижили?- запитав Люк, виходячи з душової. Його мокре волосся злиплося, а рушник, недбало накинутий на стегна, ледь тримався.

Сайлос, що схилився спиною до стіни, зухвало скривив губи:

- Я був із Молі, а тут цей Райс… приставав до неї. - рудий бойовик напружився. - Обморожений! - вибухнув він. - Став старостою повітряників, усі його вважають святим, а насправді це лицемірний виродок! Ну, я ж із нею, тож викликав його на магічну дуель.

Кірон стиснув кулаки. Дуель? Знову. Коли його ліпший друг перестане ходити по лезу? Відповідь була очевидна - ніколи. Рудий лис завжди був таким, а тим більше, коли справа стосувалася честі дівчини.

Сайлос скривився:

- Але ж цей ідіот прийшов не сам, а зі своєю отарою! А я взяв лише Кіліана як секунданта. Нас було двоє. Їх семеро. Оточили, відмутузили… - він знизав плечима. - Але вони забули, що вогневиків краще не загнати в глухий кут.

Хижа усмішка пересмикнула його губи.

- Ми вирвалися. Все було у вогні, а вони своїм вітерцем тільки роздували полум’я. Ще трохи, і я був упевнений, що академія згорить. Але з’явилася вона.

Його голос раптово змінився.

- Я її не бачив, лише силует. Вона підняла руку, й щось червоне блиснуло на зап’ясті. Потім - дощ. Різкий, сильний. Все погасло за секунди. Її магічна аура…

Люк присвиснув.

- Райс із дружками відбулися легкими опіками, але, блін, декан так горлав… - Сайлос задумався й додав: - Думаю, це була Едельвейс. Я помітив її рубіновий передатчик.

-Вам пощастило, що такий сильний маг опинився поруч! - Дон хлопнув Сайлоса по плечу.

- Пощастило… Але чому її покарали й зробили нашим наглядачем? Їй це явно не до душі!

-Совість гризе? – припустив Люк, витираючи рушником волосся.

- Декан був у люті, і вона потрапила під гарячу руку. - знизав плечима Кіліан. – Тепер, мабуть, жалкує, що загасила вогонь.

Він уже встиг прийняти душ і переодягнутися, коли його спіймала Тереза.

-Я так і знала, що ти тут! Бігом, у нас збори з повітряниками на щодо балу!

Вона рішуче схопила його за лікоть і потягла коридором. Кірон пішов за нею, мимоволі усміхнувшись. Некромантка явно насолоджувалася організаційною метушнею. Тепер Кірон точно знатиме, що староста темного факультету може впоратися з будь-якою справою.

Коли вони зайшли в аудиторію, напруження в повітрі відчувалося одразу. Семеро некромантів у білих піджаках, десятеро повітряників у чорних. І серед них вона.

«Згадай чорта - він і з’явиться», - подумав Кірон.

-Знайомся, нова староста повітряників - Едельвейс! - урочисто оголосила Тереза.

Кірон подивився на темноволосу дівчину. Вона навіть бровою не повела.

- А це зірка нашого факультету -  Кірон!

Некромант ковзнув поглядом по залі. Райса не було. Може, його виключили, а може, кинули в каземати чи відправили в цілительське крило. Кірон щиро сподівався на перший варіант. Райс завжди був зухвалим засранцем і не дотягував до рівня академії. Вічної світи Райса також не було. Ряди повітряників помітно порідшали.

-Знайомі! - процідила Едельвейс і сіла позаду всіх, поруч із Захарієм.

Кірон здивовано звів брови. Захарій був типовим некромантом-відлюдником. І він... усміхався? Ще й заговорив до неї першим? Кірон мимоволі посміхнувся. Він думав, що некроманти вже ніколи його не здивують. Але от тобі й маєш - закоханий некромант. Кірон сів поряд із Тільдою, намагаючись зосередитися на словах її сестри-близнючки.

Було вирішено, що бал відбудеться після матчу з Імператорськими феніксами — як церемонія початку сезону і як привід відсвяткувати перемогу нашої команди. Впевненість Терези тішила капітана, але більшість адептів сприймали це з сумнівом.

Кірон не міг не помітити, як останніми днями за його спиною постійно перешіптувалися. Погляди, повні недовіри, слідували за ним у коридорах. Ситуація з Сайлосом і Кіліаном підірвала віру академії в дике полювання. Чутки ширилися швидко - говорили, що ректор розглядав варіант узагалі розпустити команду та заборонити змагання, замінивши їх... настільними іграми. Нібито так в академії буде менше агресії.

Але жодного офіційного рішення не прийняли.

Едельвейс недаремно попереджала, щоб вони трималися подалі від проблем. Зараз і дике полювання, і їхня команда стояли на краю прірви.

Повітряники не заперечували, коли некроманти поставили їх перед фактом: місцем проведення осіннього балу буде цвинтар, який тимчасово розмістять у внутрішньому дворі. Некроманти були задоволені — хоча їхні обличчя цього не показували. Сваритися ніхто не хотів. Навіть вони.

Деяким повітряникам ця ідея теж припала до душі.

- Цей бал запам’ятають надовго, - захоплено сказала одна блондинка.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍