Владі Вал - Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал

Едельвейс - хіба не чоловіче ім’я?

- Я вже домовилася з міс Пілігрим, щоб перенести цвинтар на внутрішній двір! - голосно звітувала Тереза, староста некромантів, намагаючись не відставати від Кірона.

Некромант поспішав на поле для тренувань. Тренер сповістив усіх за допомогою чорного нефриту про позаурочний збір.

- Молодець. Для підняття зомбі задіємо ще Захарі, а вся мішура на тобі. Їжу й напої залишимо за повітряниками, - віддав розпорядження Кірон, перш ніж зайти на полігон.

Там його вже чекала вся команда. Сайлос і Кіліан обіймалися з Доном і Люком, виглядаючи напрочуд свіжими. Кірон думав, що після казематів вони будуть у значно гіршому стані.

Окремо стояла їхня нова менеджерка - чорноволоса адептка, що жваво сперечалася з тренером. Кірон підійшов до своїх хлопців. Здоровило Кіліан на емоціях схопив його в обійми й легко підняв. Некромант був вищий за нього на голову, але Кіліан усе ж залишався вдвічі, а то й утричі масивнішим.

- Капітан! - вигукнув той, струснувши його для більшого ефекту.

Зі Сайлосом вони були майже одного зросту й статури, але аури в них різнилися кардинально. Сайлос - вогняний маг, майбутній маркіз, і його зачіска красномовно вказувала на належність до клану Вогняних Лисів: з боків коротко підстрижене, а на маківці - неслухняне руде волосся. Після братніх обіймів вони потиснули руки.

Кірон був радий, що його найкращий друг зміг якось вибратися з тієї ями. Той був старший на рік і мав би вже бути на п’ятому курсі, але через провал із ботаніки й зіллєваріння залишився ще на рік.

- Знаєш, хто це така? - прошепотів Сайлос, киваючи в бік чорноволосої дівчини.

- Менеджер команди? - невпевнено відповів Кірон, а потім, вагаючись, додав:

- Можливо, Едельвейс, найкраща на бойовому?

- Едельвейс - хіба не чоловіче ім’я? - скептично оглянувши можливу Едельвейс, уточнив Сайлос. Він повернувся до Люка:

- Ти ж на четвертому бойовому, мав би перетинатися з ним… чи з нею?

- Ну, з рукопашки в мене звільнення, а по бойовій магії повітряників і земельників ще не ставили, - знизав плечима Люк.

Їхні перешіптування перервав свисток тренера.

- Шановні, слухаємо уважно! - сказав він, даючи слово менеджерці команди.

- Я не представилася, - голосно мовила вона, виходячи вперед. - Я Едельвейс, і з сьогоднішнього дня я ваш менеджер.

Вона швидко заглянула в свою чорну дошку й продовжила:

- Зараз я підійду до кожного й зчитаю потоки, щоб ми мали постійний зв’язок.

Першим був Сайлос. Він простягнув руку з чорним нефритовим браслетом і чарівно усміхнувся. Едельвейс глянула на нього так, ніби він особисто винен у всіх її бідах. Кірон ледь стримав сміх. Посмішка рудого лиса зазвичай діяла на адепток зовсім інакше.

Наступним був некромант. Слідуючи правилам, він назвав своє ім’я. Його увагу привернув червоний рубін, що яскраво заграв, коли Едельвейс торкнулася його руки.

"Можливо, це якийсь аналог чи підробка, - подумав Кірон. - Якщо ні, то вона з дуже багатої сім’ї… або дуже талановита. Тоді що вона тут робить? Талановитих магів ніколи б не навантажили зайвою роботою, а багатії довго тут не тримаються."

Останнім був Дон. Він скидався на цуценя: бракувало тільки хвостика, яким він би радісно метляв перед менеджеркою.

- Ваші графіки узгоджені, я надішлю їх вам найближчим часом, - оголосила Едельвейс, знову глянувши в дошку. - Якщо будуть якісь питання чи проблеми, звертайтеся до мене в першу чергу. Ніякої самодіяльності!

Вона витримала паузу, а потім додала:

- У Сайлоса й Кіліана випробувальний термін на місяць, тому, будь ласка, ведіть себе добре.

Її погляд зупинився на Кіроні.

- Кіроне, як капітан команди, ти відповідаєш за їхню поведінку. Якщо вони втнуть якусь дурницю, ти автоматично стаєш їхнім спільником, і покарання вас чекатиме однакове.

Некромант кивнув. Кутики губ Едельвейс ледь здригнулися в усмішці, поки вона знову заглядала в дошку.

- Наприкінці тижня пройдуть відбіркові на місця запасних гравців. Хто хоче їх організувати?

В її голосі прозвучала надія. Кірон міг би допомогти, але в нього і без того вистачало справ. До того ж, це обов’язок менеджера.

Він тільки подумав про це, як Люк тут же озвучив:

- У нас тепер є менеджер. Хіба це не її обов’язки? Чи я помиляюся, хлопці?

- Ага, точно! - підхопив Кіліан, підморгнувши.

Едельвейс лише важко видихнула. З подихом по полю пронісся легкий вітерець.

- Гаразд, тоді будьте готові до суботи провести відбір за всіма правилами, - зітхнула вона й зробила кілька нотаток у своїй дошці. - Це на випадок, якщо хтось із вас знову вляпається в якусь халепу. Щоб команда вийшла проти Імператорських феніксів і не зганьбила академію.

На цьому вона закінчила й залишила хлопців тренуватися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍