Борис Гуменюк - Вірші з війни

стосуватися лише людей

Бо ця війна стосується лише людей

Бо перепели не винні в цій війні

Перепели ні в чому не винні

20.07.2014

Дивне це відчуття коли відкриваєш рахунок...

Дивне це відчуття коли відкриваєш рахунок

Другого дня другого місяця

своєї персональної війни

Відкриваєш рахунок своїм убитим

На цю пору у тебе назбиралося

чимало непогашених рахунків.

Кожного року ти сплачуєш

по одному року власному життю

Поки життя не скаже: досить

Закриваємо рахунок

Ти вже давно відкрив рахунок втрат:

Дідусь бабуся батько ще до твого народження

Батько якого ти ніколи не знав

Друг дитинства улюблений собака

Ще один улюблений собака і ще один…

Улюблених собак

І жінок яких кохав ти втрачав найчастіше

(Відтоді ти не зважуєшся завести собаку

Хіба який приб’ється сам)

Колись давно ти відкрив рахунок своїм жінкам

Як її звали? Здається Марта

Скільки вам було? 7? 8? Десь так

У тому піонерському таборі в Білій Криниці

Вона навіть не здогадувалася

що відкрила твій рахунок

Сьогоднішній рахунок

Це рахунок здобутків чи втрат?

Ти відкрив рахунок шлюбам

Ти відкрив рахунок дітям

Ти відкрив рахунок книжкам

Спершу — прочитаним

Потім — написаним

Ти відкрив рахунок

безкінечних помилок і розчарувань

Окремий рахунок ти відкрив для друзів

Яких важко знаходив

Які легко тебе зраджували

І нарешті ось цей останній рахунок

Цього разу ти зробив усе правильно

Як вчив інструктор

Як його вчили у французькому леґіоні

Бери і стріляй (англійською Бішут)

Ніколи не стріляй чергами

Якщо хочеш вбити людину

Стріляй одиночними

Вияви повагу до того

Кого маєш намір убити

Дай йому шанс

Якщо хочеш когось убити

Ніколи не стріляй у голову

Це — позерство

Ти ж не вбивця

Ти солдат

Ніколи не думай що перед тобою слабак

Як тільки ти так подумаєш

Кажи своїй мамі нехай починає тебе оплакувати

Ніколи не думай:

Чого ти прийшов на мою землю чужинцю?

Залиш плаксиву політику плаксивим політикам

Взагалі ні про що не думай під час бою

Просто вбивай

Вияви до нього повагу

Стався до нього як до чоловіка

Як до чоловіка який за мить буде мертвий

Адже саме для цього він сюди прийшов

Бийся з ним як з чоловіком

Як ти бився з ним і сто і тисячу років тому

На сокирах і мечах

І ось — усе

Бій закінчено

Він лежить біля твоїх ніг

Ніколи не думай що ти живий

Бо розчудовий українець

А він мертвий

Бо довбаний кацап

Якщо ти солдат

То не смій думати про загиблого солдата

Ворожої армії наче лайлива баба

Просто сьогодні Арей з Фортуною

Вирішили що буде так

Тепер — він твій

Твій трофей

Твоя здобич

Викажи йому повагу

Поводься з ним так

Як хочеш щоб з тобою вороги поводилися

Пам’ятай: ти — солдат лицар

Не мародер і не кат

Поводься з ним так

Як твій пращур

Який на полюванні перемагав звіра

Поводься як твій прадід

Який одним порухом шаблі

Розрубував ворога навпіл до сідла

Перед тим як зрізати з ворога скальп

Обчистити його кишені

Забрати у звіра шкуру і м’ясо

Прокажи над ним молитву

Скажи йому: пробач брате

Заберу собі у тебе те

Що тепер тобі не потрібне

Що за правом переможця тепер мені належить

Сьогодні ти а завтра я

Ти — солдат

Війна — твій хліб

Ти ж не збираєшся через рік

Орати землю сіяти хліб

Чи продавати сране ганчір’я

На тому сраному ринку

Ти ж не збираєшся дожити до сімдесяти

І здихати в ліжку від раку простати?

Ти ж хочеш помити чоботи

В Білому морі і натягнути московитку?

Хіба я сказав у Чорному?

Я сказав у Білому синку!

Війна — твій пожиток:

Забирай зброю забирай набої

Забирай золоті цяцьки і готівку

Того ж самого дня ти залишиш їх шинкареві

У найближчому шинку

І тій безіменній жінці

На тій задроченій автозаправці

Яка слізьми змивала з тебе кров

І найголовніше солдате

Цього не напишуть у твоїх довбаних книжках

І не покажуть у твоїх довбаних фільмах:

Річ не в тому що ти забрав

з кишень убитого ворога

Річ у тому що ти йому поклав

(Я зазвичай кладу стріляну гільзу

Щоб там бачили хто прийшов)

Цього разу я зробив усе правильно

Як учив інструктор

Влупив йому дві двійки

Як учитель геометрії

На уроці фізики

В незахищене місце

Під бронежилет

Я дав йому шанс

Я дав йому шанс вижити

Повернутися на свій Кавказ.

(Я потім довідався Його звали Умар)

Одна двійка пройшла мимо

Друга двійка потрапила в ціль

Одна куля поцілила в бік

І пішла навиліт

А от друга

Друга зачепила низ бронежилету

Змінила траєкторію

Пройшла крізь печінку

І вийшла через живіт

Дивне це відчуття

Я цього не бачив але знав що влучив

З його сектору більше не вівся вогонь

У наш бік